Боялися єгиптяни смерті?
Смерть була частиною життя в Стародавньому Єгипті. Вона не сприймалася як горе або ж просто визначна подія. Швидше смерть була просто переходом. Свого роду переїздом на інше місце проживання в сприйнятті стародавніх єгиптян.
Саме такою особливістю уявлення про потойбічне життя і зумовлено те, що більшості європейців здається суперечністю. Мова про те, що Дуат очолив Осіріс, тобто функції заступника мертвих виконував бог родючості, від волі якого залежав розлив Нілу і врожай.
Насправді ж ніяких протиріч в цьому немає. Осіріс давав людям не тільки розлився Ніл і високі врожаї, але і позбавляв їх цього, приносячи голод, хвороби і смерть. Тобто він був і благодійником, і карателем. Якщо води Нілу не піднімалися до потрібної позначки, сотні селян гинули від голоду в прямому сенсі.
Наскільки велике було значення загробного життя?
Питання аж ніяк не пусте. Значення, яке надають потойбічного світу християни, кардинально відрізняється від того, чим для єгиптян була загробне життя. Єгипет непогано жив у цьому світі, в загробному царстві ж його громадян не чекала якась нагорода.
У представленні єгиптян життя в Дуаті була продовженням земного буття. Тобто якщо чоловік рибалив, то на теренах Дуата він стане займатися тим же. Якщо був жерцем – їм і залишиться. В Дуат потрапляли не абстрактні душі, як в християнський рай чи пекло, а Ка. Тобто повний енергетичний двійник людини, її сутність. Поняття Ка дозволяє стверджувати, що в Дуат потрапляв сама людина, залишаючи на земне зберігання тимчасово не що вимагається йому оболонку. Саме в цьому полягає відмінність уявлень давніх єгиптян про загробне життя від тих, які є у сучасних людей.
