Таємниці загробного життя. Що відбувається після смерті? Уявлення про загробне життя в Стародавньому Єгипті

Фільми про загробне життя і єгипетських мумій бачили всі. Комусь ближче екранізації в пригодницькому жанрі, хто віддає перевагу фільми жахів або ж документалістику. Але який би жанр не виявився ближче глядачеві, сюжети про життя по той бік реальності незмінно привабливі для кожного, особливо якщо вони закручені навколо таємниць і легенд Стародавнього Єгипту.

Однак справжні вірування та уявлення про загробне життя в Стародавньому Єгипті не менш цікаві, ніж їх трактування сучасними сценаристами і режисерами, а може бути, вони навіть і більш захоплююче. Про це і поговоримо.

Куди вирушав людина після смерті?

У кожній культурі існує певне місце, в яке душа переноситься після того, як вмирає тіло. Єгиптяни не виняток. Загробна життя в Стародавньому Єгипті проходила в царстві Дуат.

Спочатку, до появи перших династій і в період Попередніх царств, Дуатом керував бог Анубіс. А саме царство мертвих не було поділу на світлу і темну сторони, всі душі були в одному місці. Однак упевненість у тому, що загробне життя продовжує справжню, була присутня і в ті далекі часи. Єгиптяни вірили, що соціальний статус, становище після смерті фізичної не змінюються. Тобто жерці не стають фараонами, а селяни – вельможами, або ж навпаки. На похмурих полях Дуата під невсипущим кривавим поглядом великого шакала, а саме в цьому образі любив показуватися Анубіс, кожна людина продовжує вести звичну йому життя. У відповідності з цією впевненістю і збирали посмертні дари – скарб, який міг знадобитися покійному на іншій стороні реальності.

Селян ховали зі знаряддями праці, фараонів – з предметами розкоші і символами влади. Не забували і про невеликі фігурки богів, які були присутні в кожному єгипетському будинку. Пізніше саме уявлення про царство Дуат змінилося, як і про всю загробного життя. Панування Анубіса змінилося управлінням Осіріса. Безкраї простори Дуата отримали поділ на місце, в якому мешкали чисті душі – поля, названі Іалу, та на свого роду чистилище для грішних. Воно знаходилося в пащі чудовиська, яке нарекли Амаатом. Якої душі куди податися – визначав сам Осіріс, а допомагало прийняти рішення богу зважування серця людини. На одній чаші ваг перебувало пір’їнка, а на інший, відповідно, серце.

Анубіс ж, розвінчаний єгиптянами, залишився одним з провідників душ, хоча решту своїх функцій цей бог не позбувся. Зміни в сприйнятті Дуата, нове уявлення про загробне життя склалися в період Середніх царств. В той же час виникли і перші «Книги мертвих», які стали на довгі століття супроводжувати покійних, виконуючи функцію, аналогічну вкладаються греками монеткам.