Меблювання
Предмети обстановки суттєво відрізнялися в залежності від країн, в яких їх виробляли. Важливим виробничим центром цього періоду стала Бельгія. Стиль модерну яскраво розкрився у роботах Віктора Орта, Анрі Ван де Вельде, Гюстава Серрурье-Бові. Для їх меблевого дизайну меншою мірою характерні природні форми і більшою — вигнуті абстрактні лінії. Меблі бельгійської компанії «Ван Висселинг & Ко» представляла дещо інше спрямування. Працювали для фірми дизайнери, застосовували зразки і матеріали східних країн, зокрема породи екзотичних індонезійських дерев і вдало поєднували їх з конструктивними деталями.
У дизайні німецької меблів югендштиля існувало два напрямки: раціоналістичне і експресивне. Раціоналістичний стиль відрізняється використанням недорогих доступних матеріалів, простотою форм, практичністю і прагненням створювати зразки для промислового виготовлення. Для виробів експресивного напрямки еталоном служив рослинний і тваринний світ.
Провідні дизайнери Вени розглядали виготовлення меблів як архітектурне мистецтво, що виражається в точних геометричних формах. В Америці серед меблевого виробництва все ще панували старі традиції, і Буффало Ролфс був одним з небагатьох дизайнерів, кому вдалося надати виробам природні мотиви і хвилеподібні лінії арт-нуво. У країнах Скандинавії та Центральної Європи формувалися власні традиції, пов’язані з народною творчістю й національними орнаментами.
Більшість дизайнерів Парижа прагнули до відродження пишного декору стилю рококо або бароко. Найважливішим центром меблевого виробництва традиційно залишався французький місто Нансі, в якому дві компанії, Луї Мажореля і Еміля Галле, виробляли виняткові зразки меблів в дусі традиційних форм і природних мотивів.
