У загальному випадку визначення слова «узагальнення» – це уявлення явища в рамках своєрідного процесу пізнання навколишнього світу. Людина, аналізуючи навколишнє середовище, може позначить деяке стійке явище, виділити його. Найпростіший спосіб узагальнення реалізуємо на рівні сприйняття – це константа. Мислення людини реалізує узагальнення через опосередковане застосування знарядь, сформульованих соціумом. Беруть до уваги різноманітні знаки, способи пізнання.
Застосовуючи до реальності
Найчастіше узагальнення і систематизація необхідні стосовно до деяких результатами. При цьому йдеться про визначення, якій групі притаманні суттєві, важливі, яскраво виражені риси. Увагу звертають на ключові якісні показники. А ось всі характеристики, які характерні лише окремим об’єктам, необхідно відкинути.
Що таке узагальнення для логіки, простіше всього зрозуміти, якщо уявити процес як індуктивний. Починають з приватного, поступово переходять до більш загального. Підсумки, одержувані при організації певного дослідження, найчастіше описують окремі ситуації, окремих індивідуумів, реакції, явища. Для пояснення отриманого результату і проектування його на більш велике співтовариство необхідно узагальнення. Статистика офіційно іменує явище перенесенням підсумків на популяцію з обмеженою вибірки. Максимальний рівень – генеральна сукупність.
Експерименти і аналізи
Розглядаючи узагальнення і систематизацію знань, слід особливу увагу звернути на експериментальну практику та застосування в її рамках цього логічного індуктивного підходу. Зазвичай процес поділяється на чотири ключових аспекти:
- ситуація;
- реакція;
- особу;
- взаємні зв’язки компонентів.
У рамках узагальнення необхідно проаналізувати отримані результати, щоб їх підсумки перенести на обставини рівнем вище, ширше.
Реакції та особистості
Розглядаючи, що таке узагальнення стосовно до відповідей, слід розуміти, що різні суб’єкти показують різну реакцію. Всі отримані підсумки можна при певному ракурсі оцінки звести в єдину категорію. Для цього дослідник формулює доказову базу того факту, що окремі відмінності не являють собою дійсно важливих, вони лише приватні і не роблять істотного впливу на кінцевий результат або на взаємну зв’язок реакції та ситуації.
В рамках розгляду, що таке узагальнення, необхідно приділити увагу і розуміння цього явища на особистісному рівні. При цьому завдання дослідника – довести, що вибірка репрезентативна. Необхідно показати, що реакції піддослідних відповідають таким, які показав би опитування більш численного співтовариства. Якщо безліч компонується на підставі деякого домінуючого ознаки, доказ для узагальнення досить просте. Найчастіше згадують про статевому схожості або приналежності до однієї вікової групи, професії, соціального прошарку або біологічного виду.
Про стосунки
Аналізуючи, що таке узагальнення стосовно цього аспекту, слід розібратися, яким чином змінні, присутні в експерименті, пов’язані між собою. Для чистоти дослідження зазвичай беруть тільки дві змінні. Рівні узагальнення можуть істотно відрізнятися, це визначається особливостями конкретного дослідження. Збільшуючи спектр зв’язків, можна успішно поєднувати більш численні змінні, враховуючи різноманітні характеристики.
Узагальнена форма – це фактор, що дозволяє пояснити приватні особливості поведінкових реакцій піддослідних. На практиці таке узагальнення досвіду добре ілюструють експерименти Павлова на умовний рефлекс. Спершу зв’язок була приватна, у собаки провоцировалось слиновиділення внаслідок дзвінка, але незабаром вдалося знайти численні стимули. Розширення різноманітності випробовуваних, ситуацій, відповідей дозволило визначити умовний рефлекс як явище, яке об’єднує всіх тварин, що має високий рівень організації. У це безліч входить і людина.
Реалії нашого життя
Найчастіше метод узагальнення на практиці застосовується не для наукових цілей, а заради впливу на широкі верстви населення. Така техніка дозволяє зробити сприйняття категорій для реципієнта інформації простіше. Найчастіше формується певний образ, якому присвоюється набір характеристик і дається конкретне найменування. Подібний ярлик застосовується в самих різних ситуаціях, узагальнене розуміння характеристик, які він має на увазі, створено в суспільній свідомості, тому різночитань при сприйнятті інформації не виникає.
Як кажуть фахівці, таке узагальнення понять, пов’язане з формуванням ярликів, стимулює людей мислити невиразними категоріями. В той же час досить малий відсоток індивідуумів намагається самостійно визначити характеристики ліпшого на очі об’єкта, оскільки простіше вдатися до ярликів. Фактично через них різноманіття навколишнього простору чітко поділяється на кілька груп, окреслених, суворо визначених. Зарахування до деяких з них заздалегідь дає негативне уявлення про индивидууме незалежно від його особистісних особливостей.
Крок в сторону
Узагальнення знань через навішування ярликів – особливість мислення сучасної людини, відійти від якої дуже складно. Навіть люди, що захищають себе від зовнішнього інформаційного впливу, схильні до використання ярликів. Часто багато хто не помічають цього, не звертають увагу. Ярлик – це метод активізації неправдивої причинно-наслідкового зв’язку. Людський мозок намагається будь-яку інформацію швидко класифікувати, орієнтуючись на об’єкт дії, і сформульовані зовнішнім світом ярлики спрощують його завдання, але призводять до неправильних асоціацій.
Як показує практика, найчастіше винахід ярликів не потрібно, достатньо лише згадати про належність людини до певної соціальної групи. Це може бути умова нації, професії, рівня доходу. Варто лише назвати кого-то, приміром, мігрантом, і вже відразу в голові формується уявлення на базі усталеного ярлика. Статева приналежність, схильність до деяких навичок або способу життя, інші відмітні особливості особистості запросто стають ярликами, спотворюють суспільне сприйняття індивідуумів.
Так просто!
Якщо ярлик вже склався, закріпити за ним конкретну забарвлення – завдання просте, не вимагає особливих зусиль. Достатньо лише часто через ЗМІ і інші способи передачі інформації широким верствам громадськості повідомляти, що якийсь злочин вчинив не просто громадянин, А африканець, мігрант, європеєць, і незабаром аудиторія буде всіх належних до цієї групи людей пов’язувати з злочинними діяннями і звинувачувати у таких при першій же можливості. Як показує практика, нерідко ярлики, спочатку сформовані як глузливі, з часом переростають у серйозну загрозу для людей, що належать до потрапляють під них категорій. Про справедливості тут, звичайно ж, і мова йти не може. Разом з тим таке приписування ярликів заперечує право на індивідуальність, наявний у кожної сучасної людини.
Що робити?
Завдання освіченого, інтелігентного сучасної людини – уникати застосування ярликів. Щоб реалізувати це в своєму житті, в першу чергу потрібно привчити себе помічати неадекватні, несправедливі узагальнення. Часто в ЗМІ вони видно вже по заголовку. Зустрічаючись з таким, людина, що бажає протистояти впливу на його здатність адекватного сприйняття, повинен нагадувати собі, що це лише ярлик. Самостійно використовувати їх також не варто, а в мовленні інших – ігнорувати. Багато застосовують узагальнення, навіть не помічаючи.
Неприпустимо застосовувати ярлики як засіб докази свій точки зору. Таке узагальнення – ні в якому разі не аргумент, якщо мова не йде про науковому експерименті з доказовою базою, як вище вже було згадано про умовному рефлексі. Узагальнення якостей щодо індивідуума, явища – це манипуляторный прийом, який суперечить суті наукової узагальнення як такої.
Чистота експерименту
Нерідко узагальнення призводить до неправильної подачі інформації маніпулятором аж до відвертого обману. Ряд особливостей об’єкта, який став центром обговорення, змінюється, перебільшується або применшується, а інші характеристики і зовсім приписуються виходячи з фантазії. Предмет маніпуляції в такій ситуації перетворюється на уособлення тих якостей, на які хоче звернути увагу використовує ярлики співрозмовник. Ця людина переслідує метою змусити свого опонента повірити, що зазначені властивості – найбільш характерні для обговорюваного об’єкта, головні, повною мірою його характеризують.
Одночасно для додаткового посилення картини (і спотворення) інші властивості, вступають у протиріччя з преувеличиваемыми, ретельно замовчуються, немов би їх і зовсім немає. Багато хто навіть прагнуть довести опоненту, що протилежні гіпертрофованим якості відсутні, просто неможливі в силу самої природи об’єкта. Завдання людини, яка зіткнулася з маніпулятором, – вміти аналізувати інформацію, що надходить, вчасно визначати ярлики і сприймати відомості правильно, не допускаючи спотворень по волі інших людей.
Викладацька діяльність
Крім наукової саме ця галузь особливо уважно ставиться до можливості узагальнення. Педагогічний досвід, який передається фахівцями, найбільш ефективний у застосуванні, якщо систематизований і коректно сформульований для його використання іншими професіоналами. Під досвідом слід розуміти таку характеристику, яка описує робочу практику стосовно проблем, що стоять перед вчителем. В рамках формулювання досвіду фахівець виявляє закономірності і визначає, які передумови найбільш результативні для досягнення сформульованої мети.
Педагогічне узагальнення припускає аналіз емпіричної інформації, теоретичних положень. Особливо актуально таке узагальнення стосовно передового досвіду, тобто відповідного розвитку соціуму в даний момент. Діяльність педагога найбільш цінна, як і накопичений ним досвід, якщо очевидні результати, ефективність. Разом з тим необхідно організувати робочий процес стабільним, ефективно витрачає сили і засоби вчителі і дає наочні результати.
Методи узагальнення
Найбільш актуальні в наш час – це створення статей та збірників матеріалів, публікацій, в яких професіонали діляться накопиченими знаннями. Поділитися досвідом можна, підготувавши відкритий урок і зробивши для нього повноцінний аналіз, а також створивши творчий звіт, повідомивши через нього корисної інформації. В деяких випадках навіть організовують виставки і майстер-класи, що дозволяють поділитися передовими методиками викладання.
Загальні рекомендації
Узагальнення педагогічного досвіду вимагає уважного дослідження наукової літератури, методичних видань. Не буде зайвим ввести бібліографію в розрізі найбільш цікавого для конкретного спеціаліста питання. Матеріали, через які можна отримати уявлення про досвід роботи, слід ретельно збирати. Це стосується конспектів, планів, тем, питань. Всі невдачі, сумніви важливо фіксувати для наступного аналізу і пошуку оптимального рішення.
