Розділення гірських зон
Зміна областей висотної поясності в гірській місцевості відбувається практично таким же чином, як і на рівнині, якщо дивитися у напрямку з півдня на північ. Однак для гір характерна різка і контрастна зміна поясів. Причому це можна відчути на порівняно невеликій відстані. Відзначимо, що всі пояси присутні лише в тих горах, що розташовані в тропіках або на екваторі. Прикладом тому є Анди і Гімалаї. Проте з наближенням до полюсів деякі теплі зони зникають. Тут в якості прикладу можна навести Скандинавські гори, де поясів всього три.
Тобто чим південніше знаходяться гори, тим більша кількість поясів у них. І найкраще це помітно в гірській системі на Уралі, де висоти менше, ніж в північній і полярної місцевості. Тим не менш тут висотних поясів помітно більше, в той час як в північній частині всього одна – гірничо-тундрова смуга. Темп зміни висотної поясності гір залежить від характеру рельєфу і віддаленості гірській місцевості від океану. Іншими словами, для тих гір, які розташовані найближче до морського узбережжя, характерний гірничо-лісовий ландшафт. Гори в центрі материка відрізняються малою кількістю лісів.
Для певної місцевості характерна більш контрастна зміна висотних поясів. Яскравий тому приклад – чорноморське узбережжя Кавказу. Якщо пересуватися на автомобілі, то з субтропіків можна потрапити до субальпійським лугах менш ніж за годину. При цьому не обходиться без деяких особливостей. Зазвичай біля підніжжя гори умови схожі з кліматом прилеглих рівнин. Вище розташовується місцевість з більш холодними і суворими умовами. Вище усіх розташований ярус вічних снігів і льодів. І чим вище, тим нижче температура. У сибірських горах все може бути інакше. Тобто в деяких районах кліматичні умови підніжжя більш жорсткі, ніж на ярусах вище. Пов’язано це з тим, що у міжгірних улоговинах застоюється холодне повітря.
