Сучасне музичне мистецтво представлене великою кількістю різноманітних стилів, кожен з яких знайдеться свій слухач. Перше місце на естраді пострадянських країн займає поп-музика і шансон, що транслюються практично по всім радіостанціям і звучать з вікон маршруток і таксі. Це жанр, що викликає найсуперечливіші почуття, розділяє народ на тих, хто за і проти шансону, байдужих до нього практично немає.
Що таке шансон?
Шансон – один з найбільш популярних музичних стилів в Росії на сьогоднішній день. Містить в собі багато різних напрямків: від “блатних” злодійських пісень – до творчості Михайла Шуфутинського, Олександра Розенбаума, Олександра Маршала та ін. Сьогодні можна слухати шансон безкоштовно, в усіх його проявах, на різних сайтах в Мережі.
В перекладі з фр. слово “шансон” означає “пісня”, “вуличний романс”. Цей жанр виник ще в епоху Середньовіччя і мала кілька напрямків:
- Селянська хорова пісня.
Прийнято вважати, що сам шансон виник як селянське народне хорове мистецтво, коли жителі сільської місцевості складали пісні про свою частку і виконували їх разом вечорами. Пізніше, внаслідок урбанізації, разом з жителями села була переселена в місто і їх самобутня музична культура. Пісні подібного роду, найчастіше вибираючи творіння жартівливого характеру, стали активно виконувати в поширених в той час кабаре. У них часто виступали шансоньетки – співачки, що виконували в основному веселі, невигадливі пісеньки жартівливого характеру.
- Куплети розбійників.
Ще одна гілка стилю – пісні розбійників про свою видали, силі, вдало закінчених справах, любовні пригоди і т. д. Творчість подібного роду було поширене і в Росії – народ складав пісні про Омеляна Пугачову, Григорія Отрепьеве і т. д.
- Міський романс.
Пісні про життя простих парижан з їх труднощами і радощами, любовна лірика. Пізніше міський романс перетворився у професійне мистецтво з красивими, складними і витонченими музикою і текстами. Найвідомішим шансоньє, виконуючим в основному авторські пісні, відносяться Шарль Азнавур, Едіт Піаф, Патрісія Каас, Заз та інші професійні музиканти.
Шансон на території СНД
В ХІХ ст. вперше виникло словосполучення “російський романс”, що викликало в той час величезну кількість суперечок, але все ж міцно усталене з часом. У 90-х роках XX століття виникає поняття “російського шансону”, також викликає багато протиріч.
Що таке шансон, в Росії знають всі. Він дуже різноманітний, що пояснює величезну кількість шанувальників жанру. Особливу популярність набув у 80-х роках XX ст., під час розпаду СРСР. В цей період був поширений так званий “блатняк” – тюремні пісні зеків, в яких вони розповідають про свою нелегку долю, життя у в’язниці з її жорстокими законами, мрії про вільне життя, несправедливості “слуг закону”, і про тих, хто чекає їх удома. Зі стилістики текстів можна помітити деяку схожість з блюзовими піснями.
Кілька десятиліть жанр був офіційно забороненим, його не можна було почути на теле – і радіоефірах, зате на вулицях, записаний на касетах, він звучав просто всюди. У 1991 р. в Москві вперше з’явилися афіші, що запрошують усіх охочих на концерт шансонной музики в Театр естради. Для тогочасних росіян це було справжнім шоком, адже ніхто і подумати не міг, що цей стиль колись стане дозволеним на великих сценах.
У концерті брали участь більше десяти виконавців, найвідомішим серед яких був звільнений напередодні А. Новіков, по суті, відсидів за смисловий зміст своїх пісень.
Характеристика тюремного шансону
Музика “блатних” пісень проста й невибаглива, на відміну від їх французького тезки. Почала зароджуватися в 30-х рр. Саме слово “блат” перекладається як “хабар”, “шелестять купюри”.
Склад колективів в основному стандартний: вокал, бас, клавіші (синтезатор), ударні, може бути ще ритм-гітара.
Форма музики пісенно-куплетная, гармонічну основу складають 3-4 акорду, нескладні мелодії і легко запам’ятовуються, прості ритмічні малюнки.
Все це робить пісні такого роду шансону легко відтворюваними – їх можуть співати і грати всі, хто хоч трохи знайомий з будь-яким інструментом.
Росія – світовий рекордсмен за кількістю тюремних ув’язнених (на кожні 100 тис. осіб більше 700 позбавлених волі), самі зеки, і ті, хто з ними стикається, є шанувальниками “блатних” пісень, чим і пояснюється популярність даного стилю.
Існує і так званий військовий, або афганський, шансон – пісні про війну в Афганістані, Чечні, Дагестані, прихильниками якого стають ветерани вищеперелічених воєн і їх близькі.
Барди
Паралельно з “блатними” піснями розвивалося так зване бардовское мистецтво. Його також можна віднести до жанру міського романсу, однак, на відміну від попереднього стилю, бардівська музика відрізняється складністю і витонченістю, тексти – литературностью, більш високим смисловим наповненням, а виконавці – більш високим рівнем професіоналізму.
Найвідомішими бардами XX ст. вважаються Висоцький, Окуджава, Розенбаум, Мітяєв, Лоза та ін.
Володимир Висоцький – мабуть, самий популярний бард епохи СРСР, якого люблять і поважають практично в кожній родині. У своїх піснях Висоцький відображає практично всі життєві ситуації: від жартівливих пісень, які прямо або побічно стосуються політичних подій, блатних, ліричних, до пісень про війну. Найбільшу популярність отримали композиції: “Друг”, “Моя циганська”, “Парус”, “Врятуйте наші душі”, “Людина за бортом” і багато інших. Їм властива висока інтелектуально-смислове навантаження текстів.
Шансон в ресторані
Як старі пісні, так і найсвіжіший шансон постійно звучать в ресторанах країн колишнього Радянського Союзу. До споконвічно ресторанного шансону відносяться Михайло Шуфутинський, Григорій Лепс, Любов Успенська, Віллі Токарєв, Стас Михайлов та ін
Їх творчість вже не описує важку тюремну частку, як в “блатняке”, але його не можна віднести і до культурно-інтелектуальному творчості, такого, як пісні Висоцького або Розенбаума.
Що таке шансон ресторанів? Це якийсь синтез “блатних” пісень, бардівського мистецтва і поп-музики. Відомий музикант А. Дніпров в інтерв’ю на радіо “Шансон” охарактеризував жанр як “вільний стиль”.
Причина його популярності криється в простоті музики і текстів, що описують різні, знайомі багатьом життєві ситуації, стосунки, розповіді про нерозділене кохання, взаємини з рідними та друзями – загалом, розкривають весь спектр життєвих радощів і негараздів.
Синтез шансону і поп-музики
В останні кілька десятиліть злиття цих двох стилів стало дуже поширеним явищем. Це можна помітити по творчості Стаса Михайлова, Тобто Ваєнги, О. Газманова, В. Аллегрової, Пугачової (“Дівчинка секонд-хенд”, “Мадам Брошкіна” і т. д.)
Пояснюється таке явище схожістю і популярністю цих стилів.
Що таке шансон сучасності? Це в основному такі пісні, які можна назвати любовною лірикою.
Відомі виконавці шансону
До самим першим відомим виконавцям російського шансону можна віднести таких виконавців, як Леонід Утьосов, ансамблі “Брати Перлові”, “Квартет сибірських бродяг”, Олександра Північного, Тетяну Строганову, групу “Магаданцы”, Олександра Новікова, Катю Вогник та ін.
Головне місце в “свіжому” шансоні займає творчість Стаса Михайлова, Григорія Лепса і Трохима.
Жіночий шансон
Також особливу роль у жанрі міського романсу займає жіноча лірика, однієї з найяскравіших представниць якої є Любов Успенська. Її також називають “королевою шансону” в Росії. Всі хіти Успенської були написані в період 90-х років, до них належать такі пісні, як “До єдиного ніжному”, “Кабріолет”, “Човник” та ін Але, незважаючи на “повнолітній” вік цих пісень, вони все ж залишаються дуже популярними і по сьогоднішній день, а ім’я співачки знають навіть діти.
Дуже популярні також Ірина Аллегрова, Ірина Круг, Олена Ваєнга та ін.
В даний час можна помітити тенденцію постійного зростання культурного і професійного рівня пісень шансону. “Блатні” пісні з їх нецензурною лексикою та тюремної тематикою давно вийшли з моди і залишаються популярними лише серед невеликого кола населення, у той час як лірика стає все більш і більш популярною. Радіо “Шансон” звучить практично всюди, а концертні зали переповнені шанувальниками.
