Практично кожен користувач, який працює з комп’ютером, ноутбуком або мобільним пристроєм, так чи інакше, але встановлював якісь програми чи навіть операційні системи самостійно. Природно, при цьому використовувався спеціальний пакет або файл, який і відповідав за встановлення (інсталяцію) необхідного програмного забезпечення. Давайте подивимося, що таке інсталятор, для чого він потрібен, як працює, яких типів буває і як його використовувати на практиці. По всій видимості, в загальних рисах поняття про інсталятор мають всі. Проте в даному випадку пропонується розглянути розуміння цього питання в більш широкому сенсі.
Що таке інсталятор?
Власне, зрозуміти, що собою являє таке програмне забезпечення, можна зовсім елементарно. Досить просто звернути увагу на сам термін Installer, який з англійської правильно перекладається саме як «установник». Інсталятор – це вже якесь універсальне назву. Але для чого він потрібен і які типи такого взагалі бувають? Як правило, розрізняють кілька основних типів такого програмного забезпечення, серед яких основними є установники, призначені для:
- операційних систем;
- драйверів;
- програм.
А взагалі, такий поділ можна назвати досить умовним, оскільки і операційні системи з вбудованими в них додатками, і керуючі роботою обладнання драйвери, можна віднести саме до категорії програм. Різниця тільки в методах встановлення такого і ЗА наявності на комп’ютері необхідних компонентів для його подальшого функціонування.
Інсталятор «Віндовс»
Установники операційних систем є, мабуть, самим об’ємним класом, оскільки містять засоби інсталяції не тільки самих компонентів ОС, але і вбудовані в їх оболонку програми, і цілі бази даних драйверів, які після розпізнавання «залізного» устаткування, наявного на комп’ютері, в процесі інсталяції встановлюють для нього необхідні драйвери (керуюче ПЗ).
Напевно кожен, хто хоч раз встановлювала Windows самостійно, помічав, що на одній із стадій у вікні установки вказується, що в даний момент проводиться налаштування обладнання. Це як раз і є та сама інсталяція драйверів.
Однак говорячи про те, що таке інсталятор Windows, не варто забувати, що сюди ж можна включити і програмні компоненти, які відповідають за інтегрування в систему спеціальних пакетів оновлень. По своїй суті, такі файли (найчастіше формату MSI), якщо вони завантажені користувачем в ручному режимі, теж можна віднести до цієї категорії.
Самі ж офіційні інсталятори операційних систем мають суворо обмежені набори передбачуваного для установки програмного забезпечення. Наявність деяких компонентів безпосередньо залежить від модифікації самої системи, інші є загальними для всіх версій ОС (наприклад, стандартні програми на кшталт «Блокнота», Paint і т. д.). У разі якщо пакет інсталятора містить якісь додаткові інструменти, присутність яких в офіційних релізах виключається цілком і повністю, можна з упевненістю стверджувати, що він був створений вручну. І жоден офіційний інсталятор Windows не може містити інсталятори для декількох операційних систем одночасно. Виняток становлять тільки однакові ОС, що розрізняються по архітектурі (32 або 64 біта).
Установник програми
Тепер слід зупинитися на встановленні програмних аплетів, що знайоме кожному користувачеві. Інсталятор файлів додатків зазвичай має формат EXE (рідше зустрічаються застарілі DOS-формати), але використовувати його без попередньо встановленої операційної системи не представляється можливим ні за яких обставин. У випадку з Windows це пов’язано з тим, що в процесі установки будь-якого програмного забезпечення, якщо тільки воно не представлено у вигляді портативної версії, проводиться реєстрація всіх компонентів програми, для чого саме у Windows використовується так званий системний реєстр. Його призначення полягає ще і в тому, що тут знаходяться і реєстраційні ключі самої системи, і її настройок, і драйверів, і користувальницьких даних, і взагалі всього того, що пов’язано з софтверної частиною комп’ютера.
У системах Windows запуск інсталятора програм здійснюється виключно від імені адміністратора (якщо тільки його вбудований обліковий запис не відключена). Без цього система не тільки може неправильно встановити програму, але і дозволу на її встановлення не дасть. У кінцевому рахунку програма працювати не буде.
До речі сказати, для багатьох програмних компонентів передбачено використання так званих веб-установників, які завантажуються на жорсткий диск з мінімальним розміром файлу (для економії місця і часу завантаження), а тільки потім в процесі установки додаткові компоненти самостійно скачують з інтернету.
Інсталятор драйвера
Тепер давайте поговоримо про те, що таке інсталятор драйвера. Звичайно, установник може бути представлений у вигляді самого звичайного виконуваний EXE-файлу, але найчастіше вони поставляються у вигляді інформаційних об’єктів формату INF. Дії з файлами відрізняються.
У найпростішому випадку інсталювати драйвер можна через меню ПКМ на файлі з вибором пункту «Встановити». Однак виконати такі дії можливо далеко не завжди. В цьому випадку система повідомляє, що установка з обраним типом дій неможлива. Вирішити ситуацію можна досить просто, звернувшись до пункту оновлення драйвера в «Диспетчері пристроїв» та вказати місце розташування шуканого файлу.
Також можна використовувати пошук файлів на локальному комп’ютері або на мережевому оточенні, не рахуючи бази даних в інтернеті, що займає більше часу.
Припустимо, ви завантажили для модему інсталятор «Ростелеком» або такий файл у вас є на знімному носії. Якщо установка драйвера не буде виконана автоматично самою операційною системою, ось тоді і потрібно буде вказати точне місце розташування драйвера.
Можна зробити інсталятор самому?
Тепер поговоримо про створення інсталятора самим користувачем. Зараз мова, звичайно ж, не йде про те, щоб використовувати якусь мову програмування. Благо сьогодні для таких цілей створено досить багато програм сторонніх розробників. При цьому включати в пакети таких установників можна будь-які складові. Наприклад, ні для кого не секрет, що на дисках з дистрибутивами Windows частенько присутні утиліти для роботи з жорсткими дисками від Acronis або оффлайн-набори драйверів DriverPack Solution. Все це включається в інсталяційні набори не за допомогою програмування, а як раз з використанням стороннього ПЗ.
Як включити додаткові компоненти до складу інсталяційного пакета?
В якості одного з найбільш простих рішень, якщо вже ви хочете зробити інсталятор для декількох програмних продуктів самостійно, можна порадити невелику утиліту під назвою PortableApps.com Platform або аналогічний аплет Actual Installer. У такій програмі, загалом-то, нічого особливого вигадувати не потрібно.
Достатньо просто зазначити доступні для завантаження додатка і використовувати кнопку завантаження з подальшою установкою або об’єднанням в один пакет. Однією з найсильніших сторін першого (платформного) додатка є те, що спочатку встановити програму можна навіть на знімний носій у вигляді звичайної флешки.
Що таке дєїнсталлятор?
Нарешті, раз існують інсталятори, призначені для установки програмного забезпечення, то, по ідеї, повинні існувати і програми прямо протилежного напряму – деинсталлятори. Дійсно, такі програми є, і з їх допомогою можна видаляти тільки встановлені програми (і власні, і вбудовані в операційну систему). А ось видалити ОС неможливо (це, по всій видимості, і так зрозуміло). Натомість перевага таких програм полягає в тому, що вони здатні автоматично видаляти залишки додатків, скануючи жорсткий диск і реєстр, в той час як «рідні» інструменти Windows справляються з такими завданнями набагато гірше (а то і не справляються взагалі).
Серед найпотужніших аплетів можна виділити iObit Uninstaller і Revo Uninstaller, які, на думку більшості експертів, є кращими у своєму класі.
Післямова
Це коротко і все, що стосується розуміння того, що собою представляють інсталятори і деинсталлятори, для чого вони потрібні і як працюють. Тут не робився наголос на створення таких установників шляхом використання мов програмування, що пересічному користувачеві і не потрібно. Достатньо застосовувати найпростіші програми, що дозволяють об’єднати декілька програм в один інсталяційний пакет. До речі сказати, з такого набору в програмах на зразок UltraISO можна створити спеціальні завантажувальні образи, які можна запускати ще до завантаження Windows і вже з них інсталювати і операційні системи, і додаткове ПЗ.
