Що таке фоліант? Коли ми вимовляємо це слово, у нас виникають асоціації з минулими століттями, з антикваріатом, музейними цінностями, зі старовинними, багато прикрашеними коштовними книгами, першодрукарем Іваном Гутенбергом. Але ось яке точне лексичне значення слова «фоліант», знають не багато.
Словникове визначення
Слово «фоліант» бере початок в латинській мові, де воно має вигляд «folium». Звідти воно було запозичене німецьким, в якому перетворилося в «foliant», що означає лист. При цьому латинське слово відноситься як до листа рослинного, так і до книжкової.
Що таке фоліант, згідно словниковому визначенню? Якщо слідувати тлумачного словника Ушакова, то з’ясовується, що у цього слова два значення, близьких один до одного.
- Відповідно до першого з них, фоліант – це застарілий друкарський термін, що позначає книгу, що має формат у піваркуша.
- Друге значення – розмовне слово, що припускає будь-яку книгу, яка є товстої і має великий формат.
Книга особливого формату
Розглянемо докладніше, що таке фоліант, як друкарський термін. Цікаво, що ж це за формат в пів-аркуша? Спочатку розберемося, що собою являє друкарський аркуш. А це паперовий носій, який має площу один квадратний метр.
Представити його досить просто, так як він в точності відповідає формату сучасної газети в розгорнутому вигляді. Цей формат носить назву «А0» і має розміри 841 х 1189 (в міліметрах). Таким чином, фоліант буде мати розмір, що дорівнює половині стандартного типографського листа.
Формат фоліанта називається in folio. Його сторінка приблизно відповідає розміру сучасного аркуша А3 (29 х 40 см). Вона має два позначення, одне з них – «2°», друге – «fo». Один друкарський аркуш вміщає в себе чотири сторінки такого формату – на кожній стороні по дві. Таким чином, значення слова «фоліант» тісно пов’язане з розміром старовинних книг.
Фальцювання і біговка
Розмір in folio виходив після того, як друкарський аркуш складали навпіл за допомогою таких способів, як фальцювання і біговка.
Фальцювання – це друкарський термін, що походить від німецького дієслова «згинати». Він позначає дію зі складання листів в зошит заданого обсягу і формату. При цьому необхідно дотримання послідовності розташування кожної зі сторінок з метою отримання книги чи брошури. Яка утворюється лінію згину називають фальцем.
Якщо папір дуже щільна, то перед фальцюванням проводили биговку. Це поняття походить від німецького «огинати». Біговка – це операція з нанесення на папір борозенки у вигляді прямої лінії. Вона здійснюється у тому разі, коли є ймовірність пошкодження вже нанесеного зображення, якщо застосовувати звичайний згин.
Биговкой захищається місце згину від тріщин у фарбовому шарі, з її допомогою друкованої продукції надається більш акуратний вигляд. Якщо раніше для кожної з розглянутих операцій застосовувалися різні машини, то сьогодні (починаючи з 2002 року) використовується устаткування, що сполучає ці дві функції.
Створення фоліантів
Як видно зі сказаного, поява фоліантів тісно пов’язане з друкованої технологією. При їх створенні спочатку на одному стандартному друкарському аркуші друкувалися дві сторінки, спочатку з одного боку, а потім – з іншого. Після цього листи складалися відповідно до описаних вище способів. Деяка кількість надрукованих і складених аркушів сшивалось і перепліталися.
Перші друковані книги були великими і з інших причин. На самому початку друкарства їх намагалися робити схожими на рукописні, щоб витримати конкуренцію з ними, так як ті були більш звичними людям. Рукописні ж видання мали значні розміри – і в довжину, і в ширину, і в товщину. Адже переписувачу важко було писати від руки гарно, так до того ж велику книгу було важко викрасти. Не можна забувати, що в той час книги цінувалися дуже високо.
Перші фоліанти
Розглядаючи питання про те, що таке фоліант, буде доречним згадати про один з найбільш відомих фоліантів – «Біблії Гутенберга». Вона відома також під назвою «42-рядкова Біблія», видана німецьким першодрукарем Іваном Гутенбергом у першій половині 1450-х рр.
Це був друкований варіант Вульгати – Загальноприйнятій Біблії, що була латинським перекладом Священного писання. За традицією, видання цього фоліанта вважають початком європейського друкарства. Хоча фактично дана книга не є першою инкунабулой (надрукованій до 1501 року). Але серед інших перших видань вона виділяється дуже гарною якістю оформлення.
