Біла еміграція
Біла або перша російська еміграція з’явилася в результаті Громадянської війни радянської влади. На початку 1919-го року вона стала масовою, і пізніше дослідники розділили її на три головні стадії.
Перша стадія пов’язана з процесом евакуації збройних сил під командуванням Денікіна з міста Новоросійська в 1920 році. Друга – з евакуацією російської армії (керував барон Врангель) з Криму, і третя – з поразкою військ адмірала Колчака і переселенням армії з Примор’я протягом 1920-1921 рр. За оцінками одних істориків, у 20-ті роки минулого століття з Росії виїхало жити в інші країни близько двох мільйонів чоловік. В той же час є інші відомості, які вказують на число в майже п’ять мільйонів. Сюди включаються жителі прибалтійських і польських губерній, які побажали мати інше громадянство, а також покинули країну дворяни, військові, інтелігенти, козаки, священики і державні службовці зі своїми сім’ями.
Еміграція з СРСР
Вважається, що російська еміграція другої хвилі припадає на часи Радянського Союзу. Так, кількість мігрантів за кордон значно збільшилася в період 1941-1960 років. Сюди входять військові, які під час Другої світової війни не повернулися назад в Союз, а також біженці, які виїхали з держави разом з німецькими військами. Перетнули кордон і люди, які втекли з радянських зон окупації Австрії та Німеччини. Більшість емігрантів тих років становили поляки, українці, німці, євреї, прибалти, білоруси і росіяни.
Третя хвиля еміграції припадає на 60-80-ті роки 20-го століття – період десталінізації і аж до початку перебудови. Серед тих, хто виїхав значаться вірмени, німці, євреї, а також незначна кількість українців і росіян.
