Мова Мармеладова
Достоєвський – майстер створення яскравих монологів і діалогів. Неповторні, надзвичайно глибокі за змістом промови виголошують в його книгах як головні герої, так і другорядні. Один з прикладів – монолог чиновника Мармеладова – людини нещасного, нікчемного, неохайного. У словах, які вимовляє персонаж, звертаючись до Раскольникову, безмежна біль, самобичування, дивне бажання принизити тебе. Ключові слова монолог Мармеладова: «Бідність не порок, злидні порок».
Варто сказати, що уривок з «Злочину і покарання», в якому показана зустріч головного героя з батьком Соні, можна назвати і діалогом. Розкольників розмовляє з Мармеладовым, дізнається про подробиці його життя. Однак саме п’яниця чиновник вимовляється тут мова, яка розкриває не тільки його особисту трагедію, а й трагедію цілого соціального шару Петербурга XIX століття.
Бесіда вбивці і слідчого
Цікавий діалог присутній в одній зі сцен за участю Родіона Романовича і пристава слідчих справ. Розкольників з Порфирієм Петровичем розмовляє тричі. Остання зустріч відбувається в квартирі студента. У цій сцені слідчий проявляє тонкі психологічні здібності. Він знає, хто вчинив убивство. Але доказів у нього немає.
Порфирій Петрович психологічно тисне на Раскольникова, примушуючи його зізнатися. У сюжеті цей діалог відіграє важливу роль. Проте ключовою фразою в романі Достоєвського є слова Раскольникова, які він вимовляє в бесіді з Сонею Мармеладовой. А саме «Тварь лі я тремтяча або право маю?»
