Що таке монолог і діалог? Це форми висловлювання, які зустрічаються і в кіно, і в літературі, і в повсякденній мові. У діалогах ми беремо участь щоденно. Менш поширені в розмовній мові монологи. Що таке діалог? Чим він відрізняється від монологу? Які особливості цих форм висловлювання? Які існують види монологу і діалогу? На ці питання відповіді можна знайти в сьогоднішній статті.
Монолог
Що таке діалог? Це розмова кількох осіб. У монолозі бере участь лише одна особа. У цьому його головна відмінність від бесіди. Загальна особливість монологу і діалогу полягає в тому, що ці форми висловлювання можуть бути виражені як усно, так і письмово.
У художніх творах герої діляться висловлюваннями. Один з персонажів раптом вимовляє довгу промову, при цьому задає безліч риторичних питань. Іншими словами, міркує, не припускаючи отримати відгук від слухачів. Це і є монолог. У перекладі з давньогрецької мови термін означає «мова».
Про те, що таке монолог, добре відомо студентам. Вони майже щодня чують його на лекціях. Шкільний учитель теж має звичку міркувати, але його мова, як правило, включає елементи бесіди. Приклади монологу і діалогу можна почути по телебаченню. Якою формою висловлювання є передноворічна мова президента? Звичайно, монологом. Але якщо той же президент або будь-яка інша публічна особа відповідає на запитання журналістів – це вже діалог.
В античній літературі
Монолог – це уривок ліричного або епічного характеру. Він перериває, відволікає читача, перемикає його на роздуми. Монолог з’явився ще в Античності. Не дивно, адже першими драматургічними авторами є саме древні греки.
Нерідко монолог в античній драмі представляв собою міркування на тему, яка не мала відношення до основного дії. У комедіях Арістофана, наприклад, хор час від часу звертається до глядачів – розповідає про події, про які інакше на сцені розповісти не можна. Аристотель називав монолог важливою складовою драми. Однак серед інших її елементів відводив цій формі висловлювання останнє місце.
Види
У XVI-XVII століттях монолог у п’єсах грав вже більш важливу роль. Він допомагав розкрити характер героя, іноді приносив у сюжет деяку гостроту. У творах монологи зустрічаються наступних видів:
- Апарт. Персонаж вимовляє кілька слів в бік, тим самим розкриває свій внутрішній стан.
- Станси. Герой виголошує довгу поетичну мову.
- Потік свідомості. Цей тип монологу являє собою думки персонажа, які не вимагають очевидною логіки, не мають чіткого літературного побудови.
- Авторське слово. Звернення автора до читача через одного з героїв.
- Діалог на самоті. Міркування персонажа з іншим чинним особою, яка його не чує.
Діалог
Вище ми розібралися в тому, що таке монолог. Діалог – форма висловлювання, що незмінно присутня в драматургічних, прозових творах, крім того, постійно використовується людьми в повсякденному мовленні. До такого виду мовлення досить шанобливо ставився давньогрецький філософ Платон. Він систематично використовував діалог в якості незалежної літературної форми.
Монолог і діалог поетами і письменниками використовується протягом більше двох тисяч років. Все ж у античних авторів користувалася великою популярністю друга форма мови. Діалог став після Платона основним літературним жанром у давньогрецькій літературі.
Види діалогів:
- Різноплановий.
- Діалог питань.
- Структурований.
Значення слів «діалог» і «монолог» майже не змінилися з античних часів. «Логос» у перекладі з грецької «слово». «Моно» – «один», «діа» – «два». Однак під терміном «діалог» сьогодні розуміють розмова двох і більше людей. Хоча існує й інша, більш відповідне поняття – «полілог».
Варто сказати кілька слів про самому відомому творі Платона. «Діалоги» були створені в III столітті до нашої ери. У цьому творі давньогрецький автор виклав філософські міркування відомих мудреців. Заголовок кожної з частин книги винесено ім’я самого значущого персонажа. У «Діалоги» Платона входять «Апологія Сократа», «Федон, або Про душу», «Софіст, або Про суще», «Бенкет, або Про благо» і т. д.
Розглянемо найвідоміші монологи і діалоги російською мовою. Серед прикладів, наведених нижче, є і описи сцен із зарубіжної літератури.
«Гамлет»
Монолог, діалог – види мови, які є складовими будь-якого художнього твору. Ті, що створені талановитими авторами, розлітаються на цитати. Надзвичайно знамениті монологи, вимовні шекспірівські персонажами. І насамперед Гамлетом. До слова сказати, на відміну від діалогу, монолог форма мови, що дозволяє максимально розкрити переживання героя.
Роздуми Гамлета ο сенс життя, його сумніви в правильності обраних дій — все це відбилося насамперед у монологах, особливо у промові, яка починається зі слів «Бути чи не бути?» У відповіді на одвічне питання проявилася сутність трагедії шекспірівського персонажа — трагедію особистості, яка прийшла в цей світ занадто рано і побачила всі його недосконалість.
Повстати «на море смут» і вбити їх або скоритися «пращам і стріл лютою долі»? Гамлет повинен вибрати одну з двох можливостей. І в цей момент герой, як і раніше, сумнівається: чи варто боротися за життя, яка «плодить одне лише зло»? Або відмовитися від боротьби?
Гамлет розуміє, що доля призначила його для відновлення справедливості в Данському королівстві, але він довго не наважується вступити в боротьбу. Він розуміє, що єдиний спосіб перемогти зло — те ж зло. Але цей шлях може спотворити саму благородну мету.
Герой Шекспіра не хоче жити за принципом, якому слід більшість обивателів, — «для досягнення мети всі засоби гарні». Тому вирішує «заснути і вмерти — і все…» Смерть — одне з можливих наслідків внутрішньої боротьби, яка виражена в цьому експресивному монолозі.
Кожен актор мріє зіграти Гамлета. Монолог цього героя незмінно читають талановиті і бездарні абітурієнтів на вступних іспитах в театральні вузи. У списку кращих виконавців ролі знаменитого шекспірівського персонажа одне з перших місць займає радянський актор Інокентій Смоктуновський. Для того щоб зрозуміти, що таке монолог, оцінити його роль в розкритті художнього образу, варто подивитися кінострічку 1964 року.
Мова Мармеладова
Достоєвський – майстер створення яскравих монологів і діалогів. Неповторні, надзвичайно глибокі за змістом промови виголошують в його книгах як головні герої, так і другорядні. Один з прикладів – монолог чиновника Мармеладова – людини нещасного, нікчемного, неохайного. У словах, які вимовляє персонаж, звертаючись до Раскольникову, безмежна біль, самобичування, дивне бажання принизити тебе. Ключові слова монолог Мармеладова: «Бідність не порок, злидні порок».
Варто сказати, що уривок з «Злочину і покарання», в якому показана зустріч головного героя з батьком Соні, можна назвати і діалогом. Розкольників розмовляє з Мармеладовым, дізнається про подробиці його життя. Однак саме п’яниця чиновник вимовляється тут мова, яка розкриває не тільки його особисту трагедію, а й трагедію цілого соціального шару Петербурга XIX століття.
Бесіда вбивці і слідчого
Цікавий діалог присутній в одній зі сцен за участю Родіона Романовича і пристава слідчих справ. Розкольників з Порфирієм Петровичем розмовляє тричі. Остання зустріч відбувається в квартирі студента. У цій сцені слідчий проявляє тонкі психологічні здібності. Він знає, хто вчинив убивство. Але доказів у нього немає.
Порфирій Петрович психологічно тисне на Раскольникова, примушуючи його зізнатися. У сюжеті цей діалог відіграє важливу роль. Проте ключовою фразою в романі Достоєвського є слова Раскольникова, які він вимовляє в бесіді з Сонею Мармеладовой. А саме «Тварь лі я тремтяча або право маю?»
«Ідіот»
Анастасія Пилипівна – одна з найвідоміших постатей в російській літературі. Монолог, який вона вимовляє під час останньої зустрічі з Меньшиковим, незмінно користується популярністю у абітурієнток театральних вузів. Мова Настасії Пилипівни пронизана болем, відчаєм. Головний герой робить їй пропозицію. Вона відмовляє йому. Слова, які вимовляє Настасья Пилипівна, звернені до князя. Разом з тим цю мову можна назвати монологом у самоті. Настасья Пилипівна прийняла рішення виїхати з Рогожиним, розуміє, що приречена, і вимовляє прощальну промову.
«Гранатовий браслет»
У повісті Купріна є чимало цікавих діалогів. Наприклад, бесіда Генерала Аносова з головною героїнею. В одній зі сцен, після святкування іменин Віри, між ними відбулася розмова, яка певним чином вплинула на її ставлення до Желткову. Найбільш яскравим монологом у «Гранатовому браслеті» є, звичайно ж, передсмертний лист телеграфіста.
«Майстер і Маргарита»
У книзі Булгакова величезна кількість неповторних діалогів, монологів. Висловлювання героїв давно перетворилися на афоризми. Перша глава називається «Ніколи не розмовляйте з невідомими». Берліоз та Бездомний, нічого не знаючи про застереження автора, вступають у бесіду з іноземцем. Тут розкриваються характери героїв. Бездомний демонструє невігластво. Берліоз – широкий кругозір, високий інтелект, але разом з тим хитрість, обережність.
Монолог Майстра
Найбільш яскраві, цікаві діалоги в романі Булгакова – діалоги за участю помічників Воланда. Найбільш глибокий монолог належить головному героєві – Майстру. У клініці він знайомиться з колишнім поетом Бездомним, розповідає йому про своє колишнє життя. Діалог плавно переходить у монолог самоти. А може, це авторське слово, тобто звернення самого Булгакова до читача через свого героя? Автор «Майстер і Маргарита» – один з найбільш суперечливих письменників XX століття. Літературознавці не одне десятиліття аналізують монологи, діалоги та опису, створені ним.
«Собаче серце»
У цьому творі є досить цікаві внутрішні монологи. Вони належать головному героєві. Але, що примітно, читає він їх до і після операції. Тобто подумки міркує, розмірковує про життя, лише будучи собакою. Після перетворення Кульки в Поліграфа Поліграфовича перед читачем відкриваються дотепні діалоги, викликають одночасно і посмішку, і сумні думки. Мова йде про бесідах Шарикова з професором Преображенським і Борменталем.
«Пролітаючи над гніздом зозулі»
У книзі Кена Кізі оповідання побудоване на монолозі. Хоча є і кілька пам’ятних діалогів з участю Макмерфі. Все ж головним героєм є вождь Бромден, який видає себе за глухонімого. Проте він чудово чує і розуміє все, що відбувається навколо. Він виступає в ролі стороннього спостерігача, оповідача.
