Хід аорти
Аорта має три відділи, що відповідають анатомічним областям, в яких вона пролягає. Відходить від серця, від вихідного тракту починається її висхідний відділ, що переходить у дугу з поворотом на 180 градусів. Відразу за ним розташовується спадний відділ, а ці три ділянки до проходження через діафрагму називаються грудною аортою.
Відразу нижче діафрагми і її сухожильного центру розташовується черевна аорта. Віддаючи ряд великих артерій до органів анатомічної області, вона проходить позадибрюшинном просторі і входить в порожнину тазу. У ньому відбудеться біфуркація, поділ на дві магістральні гілки – загальні клубові артерії.
На рівні поперекових хребців черевна аорта також віддає дві великі, але короткі гілки до нирок, скидаючи в них чверть всього кровотоку. Ще чверть відводиться в грудній аорті до головного мозку. Всі інші тканини організму одержують 50% систолічного об’єму лівого шлуночка.
Фізіологія аорти
Аорту від серця відокремлює однойменний клапан, який розташований в виносному тракті лівого шлуночка. При його відкритті в ході вентрикулярну систоли частина крові під тиском близько 120 mmHg виштовхується в аорту, розтягуючи її стінку, яка за рахунок еластичних якостей прагне стиснутися і проштовхнути кров шляхом мінімального гемодинамічного опору. І при миттєвому закриття аортального клапана струменем протитоку єдиним вмістилищем, куди може выдавиться надлишковий обсяг, є дуга аорти і її дистальні відділи.
Потік крові направляється до дистальних ділянок під тиском, яке посилюється еластичним стисненням і м’язовим скороченням аортальної стінки. Так пульсація серця передається на віддалені від нього ділянки з великою швидкістю, підтримуючи початковий рівень артеріального тиску. В систолу шлуночка воно становило близько 120 mmHg, а в момент розслаблення – близько 80 mmHg. Різниця між цими значеннями є показник пульсового тиску – єдиної рушійної сили кровотоку на видаленні від серця.
