Гранд Дофін
Луї Великий Дофін – так називали першого чудового сина “короля-сонце”, який, на жаль, помер на чотири роки раніше, ніж батько, і не зміг насолодитися правлінням Франції. Усього дітей було шестеро, але ніхто з них не зміг пережити свого осяйного батька. Багато істориків стверджують, що Гранд Дофін як король не зміг би проявити себе, так як був занадто м’яким і пасивним, хоча Людовик XIV робив усе можливе, щоб виховати гідного нащадка: зібрав Ad usum Delphini – 64-томну працю, що складається із кращих творів латиною і грецькою мовою, закликав кращих вчителів і навіть сам почав писати «Мемуари», в яких докладно пояснював, як треба діяти в різних ситуаціях, описував свої думки та дії у різних двоїстих випадках.
Природно, що за таких умов неможливо було вирости гармонійною особистістю, і великий монсеньйор при будь-якому можливому випадку втікав від навчання до більш приємним його душі справах, від яких так ретельно оберігав його батько і його свита. Великий дофін обожнював полювання, особливо на вовків: він міг довгими годинами скакати в сідлі, заганяючи зграю до знемоги, але при цьому схвально відгукувався про опері та театрі.
