Сьогодні розглянемо вираз: «Що написано пером, не вирубаєш сокирою». Його минуле і справжнє життя. І подумаємо над тим, як змінили високі технології долю слова.
Історія
Раніше, коли ще друкарства не існувало, процес виробництва книги був дуже трудомістким, і писарі сильно страждали. Так як книги були рідкісним товаром, то, відповідно, їх цінність була значно вище сьогоднішньої. Хоча деякі книголюби можуть не погодитися і вказати на часом космічні ціни в магазинах. Все це так, але цінність стародавніх книг перевершує навіть найсміливіші фантазії.
Іншими словами, коли люди тільки почали користуватися писемністю, то цінність слова, зафіксованої на папері, була висока. Коли ж Йоганн Гутенберг здійснив революцію і відкрив книгодрукування, то виникнення книги з дива перетворилося в технологічний процес. Але, правда, масово доступна друкована продукція стала лише в XVI столітті, якщо говорити про європу, а в Росії в той час тільки вийшла перша друкована книга, називалася книга «Апостол», її готували довго і копітко. Як ми знаємо з підручників історії, грамотна людина зустрічався в Росії рідко аж до XX століття, коли Радянська Росія оголосила рішучу війну безграмотності. Тому книги і не могли поширюватися легко й вільно, як у Європі, де освічених людей було значно більше. І, якби не необхідність індустріалізації, то ніхто б і не перейнявся проблемою грамотності населення країни.
Читач думає, напевно, що ми сильно відхилилися від теми, але ні, все це безпосередньо стосується прислів’я «написано пером – не вирубаєш сокирою». Бо дає зрозуміти, яку роль відігравало друковане слово в нашому царстві-державі.
