«Шильонський в’язень» Дж. Байрона
На початку 30-х років XVI століття на протязі декількох років в замку Шильон перебував в ув’язненні швейцарський історик, громадський і політичний діяч, прихильник Реформації Франсуа Бонивар. Саме його історія лягла в основу поеми Байрона «Шильонський в’язень» (1816 р.), завдяки якій весь освічений світ дізнався про цієї історичної пам’ятки. Поет дізнався про цю історію, відвідуючи Шильон в супроводі одного. За спогадами останнього, цитадель справила на Байрона настільки сильне враження, що було схоже, ніби поет «ось-ось позбудеться почуттів». Під час відвідин замку Байрон залишив свій автограф на одній з його колон, що також сприяло збільшенню популярності цього місця.
Франсуа Бонивар протистояв спробам представника Савойської династії Карла ІІІ зміцнитися в Женеві, чим і викликав гнів високопоставленого вельможі. Він був заточений спочатку у в’язницю Гроле, а потім, через кілька років, – Шильонський замок у Швейцарії.
Цього в’язневі пощастило: він провів в ув’язненні кілька років і в 1536 році був звільнений протестантами. Його історія має щасливе закінчення. Вийшовши з ув’язнення, Бонивар дізнався, що монастир Святого Віктора неподалік від Женеви, в якому він був настоятелем, зруйнований. Він не був кинутий напризволяще: після звільнення став женевським громадянином і йому була призначена пенсія.
Репутація ж замку продовжувала залишатися жахливої протягом багатьох століть, адже доля більшості його в’язнів склалася дуже сумно. Тіла померлих і страчених тюремники скидали в озеро через спеціальні отвори в стінах.
