Часто в ораторській та художньої мови використовуються прийоми виразності – для привертання уваги слухача, акцентування в мовленні. Це і структурні, і смислові акценти, і інтонаційні особливості, і синтаксичні. Одним з найпоширеніших виразних засобів є риторичне запитання.
Визначення.
Риторичне питання – це вопросительная конструкція речень, що передає певний посил так само, як і оповідний. Тобто не вимагає на поставлене питання відповіді.
У риторичному питанні має місце певне протиріччя між заданою синтаксичною формою – власне запитальної структурою і змістом.
Посил, який містить риторичне питання, пов’язаний з бажанням висловити певні емоції та настрої, задати конкретний тон. Риторичне питання передбачає готовий і зрозумілий для читача/слухача відповідь.
Використовуються риторичні питання:
- художніх текстах: віршованих і прозових,
- публіцистиці та ЗМІ,
- ораторському мистецтві.
Зазвичай в риторичному питанні закладено протест. Наприклад, у Олександра Грибоєдова «Горі від розуму» задається питання: «А судді хто?» – відповідь на який передбачає заперечення права оточення головного героя судити його вчинки.
Приклади риторичних питань.
В текстах і мови як риторичні часто використовуються питання з:
- местоименным питальним словом («І який же російський не любить швидкої їзди?» – Микола Гоголь),
- питальною часткою, без спеціальних питальних слів («Я до Вас пишу – чого ж боле? Що я ще можу сказати?» – Олександр Пушкін).
Як правило, в кінці риторичного питання на листі використовується знак питання, рідше – знак:
- Володимир Маяковський: «Де, коли, який великий вибирав шлях, щоб протоптанней і легше?»
- Олександр Пушкін: «Хто не проклинав станційних доглядачів, хто з ними не бранивался!»
Можлива постановка подвійного знака.
Роль риторичних запитань у вірші «Вечірнє розважання».
Що означає поява риторичного питання в тексті? Він передбачає роботу думки читача. Так літературознавцями відзначається серйозна роль використання риторичного запитання у вірші Михайла Ломоносова «Вечірній роздум»:
«Але де ж, натура, твій закон?» – передбачається відповідь, що її немає.
«З полночных країн встає зоря!
Не сонце ль ставить там свій трон?» – вранці завжди сходить сонце і це очевидно, відповідь не вимагається.
Далі:
«Як може бути, щоб мерзлий пар
Серед зими народжував пожежа?» – передбачається, що такого бути не може.
«Несведом тварюк вам кінець?
Скажіть ж, коли великий творець?» – тут проглядається ідеологія деїзму, притаманна Ломоносову.
