Сіверський Донець по праву вважається самої мальовничій і великою річкою, що протікає по південній частині Східно-Європейської рівнини. Вона перетинає території Росії і України, будучи джерелом прісної води для жителів міст і селищ, також забезпечує роботу промислових і сільськогосподарських підприємств. На її берегах відпочивають і ловлять рибу місцеві жителі, сплавляються по течії на байдарках туристи і всі захоплюються красою пейзажів і чистою прозорою водою.
Назва річки
Про цій річці згадували ще давньогрецькі вчені, однак, називали її по-різному. У Птолемея вона іменується Танаид чи Танаїс, у Геродота — Сіргіс, на українському її називають «Сіверський Донець». Дослівний переклад з давньоруської означає «Великий Дон», з італійського «Тан».
Сіверський Донець отримав свою назву за місцем розташування витоків. За даними стародавніх рукописів річка Малий Танаїс починала свій шлях з території Сіверської землі (князівства). Слово «Донець» також позначає факт, що річка є головним правобережним притокою Дону.
Історичні знахідки
З давніх часів річка була для всіх поселенців кордоном і захистом від нападів ворогів. По ній проходили торговельні шляхи, у її водах успішно ловили рибу, тому вона вважалася годувальницею.
По всьому течією в багатьох місцях на березі вчені-археологи виявили останки стародавніх поселень і цивілізацій. За їх даними заселення прилеглих земель людиною почалося ще в кам’яному столітті. Про це свідчать розкопки і знайдені в них предмети побуту (посуд, прикраси) та зброї, які відносяться вже до бронзової та залізної епох.
Тут жили племена скіфів, сарматів, аланів, сіверян. Вятичів і половців. Численні кам’яні ідоли, що стояли на узвишшях по всій території, прилеглої до річки, також підтверджують це. Відомо, що в часи татаро-монгольського ярма в 13 столітті селяни активно розселялися на вільних землях у верхів’ях Сіверського Дінця.
Річка має широку заплаву (в луках розливається до 3-5 км), на берегах якої височіють плоскогір’я. На таких територіях селяни будували собі дерев’яні хати, використовуючи місцевий матеріал. Набіги кримських татар проходили вздовж Ізюмського і Кальмиусского шляхів, від них поселення приховували природні височини.
З древніх літописів відомо, що раніше річка була повноводною, по ній сплавляли вантажі та людей, проте потім вона почала міліти.
Витік річки і природний парк зі стелою
Річка протікає по кількох областях Росії. Верхів’я починається в Білгородській, потім вона перетинає державний кордон і тече по території України (Харківська, Донецька і Луганська області). Впадають води Дінця в річку Дон вже на території Ростовської області Росії.
Джерело Сіверського Дінця розташовується на висоті близько 200 м на Курському плато Середньоруської височини в Білгородській області. На схід від села Подольхи (Прохоровський район) знаходиться найчистіше джерело. У 1997 р. місцеві жителі облаштували природний парк і встановили пам’ятний знак-стелу.
Для підходу до ключа зроблено сходи, а поруч побудована каплиця, в якій висить ікона Пресвятої Богородиці. Струмінь, що б’є з джерела, укладена в трубу, яка зверху декорована черепашками. У парку чисто, сюди приходять і місцеві жителі, і туристи, охочі подивитися на місце, де бере свій початок Донець.
Басейн і харчування
Басейн Сіверського Дінця площею близько 99 тис. кв. км налічує 3 тис. дрібних річок, з яких 1000 безпосередньо в нього впадають. Загальна довжина 1053 км. Поверхня басейну: хвиляста рівнина з деяким ухилом в південно-східному напрямку, пересекаемая великою кількістю річок, ярів і балок.
Ширина русла становить близько 30-70 м, в гирлі вона досягає 250 м, в районі Печенізького водосховища — 4 км. Дно піщане, глибина різниться від 0,3 до 10 м.
У верхів’ях річку перекривають греблі на території Білгородської області, нижче в неї впадає р. Вовча, де влаштовано Печенізьке водосховище. Потім в неї потрапляють води річок Уди і Оскол. Поступово долина розширюється, в її заплаві багато стариць.
Поблизу р. Донецьк річка тече крізь Донецьку височину, протікаючи по вузькій долині, оточеній крутими скелястими берегами. Тут побудовані канали. Пониззя річки відрізняється повільним плином і великим розширенням (до 200 м), поблизу гирла відбувається розгалуження на 3 рукава.
Живлення річки на 2/3 становить снігове, решта — джерельне. Основне джерело надходження води в річку — талі води, тому найвищий рівень (вище звичайного на 3-8 м) спостерігається під час весняного водопілля. Воно зазвичай починається в лютому і закінчується в квітні.
У зимові місяці річка замерзає і покривається льодом товщиною до 50 см, який тримається з грудня до кінця березня.
Рибалка і спорт
У будь-який час року риболовля на Сіверському Дінці завжди приносить велике задоволення і гарний улов. В річці водиться величезна кількість прісноводної риби: сом, карась, лящ, щука, краснопірка, окунь, головень, жерех та ін (всього 41 вид). На думку фахівців, тут сама відповідна обстановка для лову на спінінг або короткі вудки (довжиною до 2 м) з котушкою і ниткою.
Можлива і зимова риболовля, коли поверхня покривається льодом. Однак через невеликий його товщини потрібно дотримуватися обережності при лові риби на Сіверському Дінці в зимові місяці.
Великою популярністю у любителів активного відпочинку користується сплав на байдарках, якому присвоєна низька категорія складності, т. к. річка вважається дуже спокійною. Багато туристів подорожують по березі на велосипедах і навіть пішки. Теплий сезон триває з травня по вересень, однак найтепліша вода в Дінці для купання — в липні місяці.
Використання річки
Зараз річка Сіверський Донець по праву вважається однією з важливих водних артерій України: по ній здійснюється судноплавство. Вона є головним джерелом води для Східних областей і особливо міста Харкова. На річці встановлено шлюзи, греблі і канали, влаштовані великі регульовані водосховища: Білгородське, Печенізьке, Старооскольское, Краснопавлівське.
Для перекидання води прокладені спеціальні канали: Дніпро-Донбас, Донець-Донбас, які забезпечують роботу Донецького кам’яновугільного басейну. Також зроблені накопичувальні водойми для стічних вод від промислових об’єктів.
Води річки забезпечують водою комунально-побутові і більшість промислових підприємств, сільськогосподарського поливу і зрошення у прилеглих регіонах Росії та України.
Екологія та охорона природного середовища
Річкові води Сіверського Дінця інтенсивно використовуються в промисловості і сільському господарстві, що погано впливає на екологічну обстановку і збільшує забруднення. На території України і Росії щорічно споживається в господарських цілях 2 куб. км води з річки, з яких більша частина повертається у вигляді брудних стоків і скидів.
Основні речовини, що забруднюють річку, — нафтопродукти, добрива, цинк, мідь і феноли.
Ще в 2010 р. була прийнята програма по оздоровленню даного річкового басейну, яка передбачала вирішення питань з поліпшення екології, якості води шляхом впровадження спеціальних технологій для очищення стічних вод, а також реконструкція каналу Сівши. Донець — Донбас. Програма триватиме до 2020 р.
Міста і визначні пам’ятки
На берегах Сіверського Дінця розташовується безліч великих промислових центрів та невеликих містечок, серед яких: Білгород, Харків, Донецьк, Луганськ, Чугуїв, Святогірськ, Сєвєродонецьк, Каменськ-Шахтинський, Біла Калитви та ін.
У 1997 р. на лівому березі річки був заснований Національний природний парк «Святі гори», на території якого розташовується Святогірський монастир. Тут знаходяться крейдяні гори і підземні катакомби, які ведуть знизу від монастиря на вершину гори.
У Національному парку ростуть дуже рідкісні рослини: 943 виду (з яких 48 знаходяться у Червоній книзі України), а також 256 видів тварин. На території розташовується 129 пам’яток археологічних та 73 — історичних. Центром його є Свято-Успенська Святогірська лавра, побудована в 13-16 ст. на правому березі річки. Загальна площа охороняється парку становить 40 тис. га.
Краса берегів
Береги Сіверського Донця по праву вважаються самими мальовничими на всій території Східно-Європейської рівнини. Цікаві вони своєю асиметрією: лівий берег є більш пологим, на ньому безліч заливних луків, озер, болотистих низин, правий — прикрашають скелі, зарослі лісом і чагарником.
Басейн річки в більшості припадає на степову зону, в пониззі протягом проходить через Донецький кряж, потім долина його розширюється до 25 км. Клімат — помірно континентальний: взимку -6…-9 °С, влітку до +23 °С. На обох берегах безліч диких і облаштованих піщаних пляжів, на яких відпочивають і купаються місцеві жителі і туристи.
