Принцип об’єктивності може бути використаний у різних сенсах. Він в рівній мірі має значення для оцінки ставлення вчителя до учня, для перевірки історичних фактів, аналізу соціальної теорії, вивчення природного фізичного явища або філософського положення.
Сумнівно, що є взагалі щось, на що не поширюється об’єктивність. Це поняття присутнє у свідомості кожного суб’єкта як фундаментальне підґрунтя, на якому будується все суще.
Реальність і об’єктивність
Можливо, існують інші світи, в які можна проникнути якимось фантастичним чином, але поки що наша свідомість не здатна це зрозуміти і здійснити. Все інше абсолютно реально і об’єктивно.
Абсолютно немає необхідності посилатися на принцип наукової об’єктивності, вивчати філософію, фізику, закони життя суспільства; зовсім немає потреби вірити в існування об’єктивних законів світобудови. Об’єктивне не потребує ні віри, ні в тому, щоб суб’єктивне правильно розставляв пріоритети.
Все навколишнє реально існує і розвивається поза нашої свідомості. Реальність об’єктивна у всіх своїх проявах. Реальності абсолютно байдужі будь-які суб’єктивні думки про нього, так само як і ставлення до неї будь-якої суспільної свідомості.
Думка суб’єкта – матеріальна. Тут можна сперечатися і сумніватися. Вроджений принцип об’єктивності кожного іншого суб’єкта може опиратися цьому об’єктивному обставині. Але приватна думка тут мало грає об’єктивної ролі, так само як і суспільна свідомість може в якійсь своїй частині заперечувати сам факт свого реального й об’єктивного існування.
Віртуальна реальність і об’єктивність
Вищий світ передового краю науки і техніки – інформаційні технології, зовсім недавно вирішили, що стали серцем науково-технічного прогресу, тому що:
- створили величезні бази даних, але у старому доброму стилі реляційних ідей 80-х рр. минулого століття;
- набудували залізних конструкцій з комп’ютерів, ліній зв’язку та іншої апаратури, що дало «життя» хмарним технологіям того ж стилю і рівня.
Дорога прогресу ніколи не буває вузькою, все завжди йде відразу за декількома напрямками. Приватне тут мізерно. Воно не може що-небудь заборонити, а чого-то дати зелене світло.
Природно, до початку 1990-х були сформульовані не тільки реляційні ідеї, ще тоді були розроблені реально повітряні хмари, зовсім не пов’язані ні з якими громіздкими «наземними» залізними конструкціями.
ІТ-сфера вже років п’ять як торжествує – вона створила віртуальну реальність! Це її помилка. Не можна безкарно зневажати об’єктивні закони. Тут суб’єктивне мізерно перед об’єктивним. Банально, як у цивільному праві: найперший пункт про нікчемність угоди: «… не відповідає законодавству».
Принцип історичної об’єктивності вимагає розгляду у розвитку: як що виникло, які етапи пройшло, що з ним стало. Важливо справжнє зміст, об’єктивне ставлення і розуміння, а не суб’єктивні ідеї і підгонка під вигідні комусь чи розуміються кимось схеми.
Можна гарно і довго говорити про те, які тепер є:
- потужні реляційні бази даних;
- комфортні комп’ютерні хмари.
Дійсно, говорити можна. Але був порушений принцип об’єктивності, а це неприпустима помилка. Немає сьогодні жодної нормальної бази даних, вся їх потужність ґрунтується на щоденну працю маси фахівців, а хмари побудовані на такій великій кількості залізних конструкцій, що їх віртуальність – міф, який не придумав би найпрогресивніший фантаст.
Об’єктивне дослідження та об’єктивність у розвитку
Принцип об’єктивності чітко сформульований філософією. Є свої варіанти у психології і соціології, загальна енциклопедичне думку. Характерно, що практично всі джерела визначають лукавість пізнання об’єктивного.
Можна сказати по-різному, але сенс об’єктивності завжди один – вона ніколи ні від чого не залежить, але дає можливість суб’єктивного пізнання:
- об’єктивно пізнати саму себе й об’єктивне.
Об’єктивно дослідження чи ні – не завжди можна визначити в самому початку, але прагнути до цього все ж таки слід. Принципи об’єктивності дослідження – це перш за все:
- ніякого переваги об’єктивного на тлі, що діє свідомо, суб’єктивного;
- віддаючи належне шляху, обраному суб’єктивним, не слід забувати про зворотній вплив, який гарантовано забезпечить об’єктивне у відповідь на будь-яке свідоме дію.
Не можна не приділяти належну суб’єктивну. Воно має не менше значення в пізнанні об’єктивного. Приклад з двома позиціями зі сфери ІТ-технологій – об’єктивна закономірність:
- ситуація гранично об’єктивна саме тим, що невірне суб’єктивне дало швидкий старт розвитку через примітивні технології – це набагато швидше, ніж якщо б в кінці минулого століття здобули верх об’єктивні реальності віртуального світу і ІТ-технологій взагалі.
Об’єктивне – це фундамент, але суб’єктивне – це будівельник, який робить фундамент могутніше і міцніше. Помилки суб’єктивного об’єктивне не прощає, але існувати, особливо розвиватися, об’єктивне без суб’єктивного не може.
Та й потім, якщо людини не буде … об’єктивного теж не стане – адже воно відображається в суб’єктивному. Якщо людини не буде, залишиться тільки зірочка у Всесвіті, а такого добра в ній і так достатньо.
Суб’єктивна складова
Принцип об’єктивності пізнання саме в тому і полягає, щоб дати волю суб’єктивну. Це об’єктивний закон спільної участі об’єктивного і суб’єктивного в загальному процесі розвитку.
Характерна риса людини, яка до реальної науки не має жодного відношення: людина буде наполягати на своєму до тих пір, поки не упреться лобом в стінку, але і в цьому випадку він зробить всі доступні йому заходи, щоб розбити собі лоба.
Тільки коли варіантів не залишиться, а «лікуватися» як треба буде. Людина покладе у фундамент об’єктивного ще одна цеглинка і піде далі.
Суспільна свідомість: принципи змагальності і динаміка пріоритетів
Чого варто вихваляти особистість, практичніше висловити подяку товариству. Це більш благородно, але ще об’єктивно і заслужено.
Суспільна свідомість, як добрий батько, дає індивідуальності всі можливості для розкриття її потенціалу і всіляко зміцнює її вибір безліччю перешкод. Знання, які отримує кожна людина, дбайливо зберігає і розвиває суспільну свідомість.
Філософія в чомусь має рацію, коли говорить про закон заперечення заперечення і спіралі розвитку. Можливо, саме так це слід формулювати, але з позиції об’єктивності практичніше погодитися: не суть важливо, як назвати процес. Важливо, щоб процес ішов у тому напрямку, який він обрав, змагаючись з іншими процесами.
Суспільна свідомість може вибирати пріоритети, створювати можливості для одних напрямків розвитку і перешкоджати іншим. Це його законна, об’єктивно обумовлена роль.
У всіх складових об’єктивної реальності, суспільної свідомості, індивідуальності своя власна роль і цілком конкретні функції у загальному процесі. Втручання в справи один одного – цілком нормальне явище. Це як в побуті: в суперечці рівних народжується істина, а не рівна боротьба породжує насильство.
Особливості формування суб’єктивного моменту
Не кожна людина буде брати участь у пізнанні об’єктивного, ставити перед собою перспективні цілі, вивчати суспільство, творити. Особливого сенсу немає з’ясовувати, звідки у людини з’явився дар чи бажання чогось досягти: від народження або від посидючості і наполегливої праці.
Переважна більшість людей влаштовує мирне сімейне життя. Тільки одиницям властиво «морочити» собі і оточуючим голову. А з цих одиниць лише обраним дозволено щось змінити. Це так діє об’єктивність. Але фактор обраності – це не божественне або громадське рішення, це досягнення особистістю такого результату, який не можна не помітити і не визнати.
Об’єктивне і суспільна свідомість
Важко вибрати, який методологічний принцип об’єктивності найважливіший:
- історизму;
- детермінізму;
- системності;
- соціальної спрямованості.
У теорії при описі методологічних засад поняття «об’єктивність», як правило, бере участь на загальних підставах. Наскільки це розумно? Того, хто так вважає – видніше. Проте однозначно можна сказати про інші принципи – все об’єктивне потрібно для аналізу інформації, синтезу рішення та напрямки руху. Що стосується суспільства, воно завжди встигає навчити особистість всьому, що знає і пояснити свою позицію. Воно весь час буде займати свою позицію, через свої закони, свій пристрій і всіх людей, які оточують особистість.
Об’єктивне суб’єктивну взаємодію
Не суть важливо, звідки з’явилася планета Земля і як утворився Всесвіт – це окрема наука і її представникам ще довгий час буде чим займатися.
Не вдаючись в особливості божественного походження, її самостійного еволюціонування життя взагалі, простіше залишитися в контексті реально реального і можливого. Це значно дешевше за часом і об’єктивніше по суті.
Людина бачить, чує, розуміє і приймає рішення. З власної волі або під впливом нездоланних обставин, суспільства або реальної дійсності. При будь-якому положенні речей – це фундамент, на якому будується все взаємодія.
Важливо дотримуватися поставленої мети, об’єктивно сприймати всі обставини та адекватно ставитися до них. Якщо є бажання мати успіх, є пристойна мета – її можна буде досягти або зрозуміти, що саме хотілося б досягти. Останнє не менш важливо, ніж сама мета.
