Особливості військової прози
Герої оповідання Астаф’єва – це солдати, молодші офіцери. Він створив образ простого робочого воїна, на якому тримається вся армія, солдата, на якого зазвичай вішають “всіх собак”. У своїх книгах письменник Віктор Астаф’єв зобразив себе і своїх однополчан, при цьому протиставив своїх героїв тыловикам-приживальщикам, що мешкали на протязі чотирьох років у прифронтовій зоні.
Астаф’єву снилася війна ще десять років після Великої Перемоги. До цієї теми він дуже обережно торкався у своїх книгах. Віктор Астаф’єв до дев’яностих років війні присвячував твори малої прози. До написання роману “Прокляті і вбиті” він готувався морально дуже довго. Цю книгу Віктор Астаф’єв опублікував через сорок років після закінчення Великої Вітчизняної війни.
Суворе зображення дійсності характерно і для його творів, що розповідають про мирного життя. Астаф’єв став одним з перших, який розповів про голод 1933 року. У деяких оповіданнях та повістях йдеться про підліткової жорстокості і кримінальності радянського суспільства. Наприклад, в “Печальному детективі” – творі, яке шокує реалістичністю, відвертістю. Велика частина автобіографічних оповідань Астаф’єва увійшла в збірку “Останній уклін”.
