Письменницьке кредо
Вам вже зрозуміло, чому у книг Василя Бикова “запах” війни. Чотири роки війни залишили глибокі рани на серці письменника. Через все своє життя він проніс пам’ять про ті страшні дні. Василь Володимирович постійно згадував незабутні фронтові епізоди. Цьому присвячена його книга 2002 року “Довга дорога додому”. У ній він показав ту військову атмосферу, коли у повітрі витали голод, смерть і кров.
У 1947 році Василь Володимирович демобілізувався і став жити в Гродно. Це місто вважається культурною столицею Білорусі. З цього часу стали виходити друковані видання Бикова. Паралельно він працював редактором місцевої газети і в книжковій майстерні. Творча біографія письменника почалася з 1959 року. Саме в цей період читачі познайомилися з його твором “Журавлиний крик”. Світову славу і визнання принесла майстру повість “Третя ракета”, яка вийшла у світ у 1961 році. Читачі в цьому творі занурюються в атмосферу війни. Письменник тонко змальовує людські характери, що розкривалися у моменти смертельної небезпеки. Через два роки режисером Річардом Вікторовим був знятий однойменний фільм по даній повісті. У головних ролях довелося знятися Станіславу Любшину, Георгію Жженову, Надії Семенцовой і іншим акторам.
Його наступні роботи також користувалися великою популярністю. До переліку найкращих робіт можна віднести його “Альпійська балада”, “Прокляту висоту”, “Пастку”. Всі вони були опубліковані редакцією журналу “Новий світ”. Однак різкість і безкомпромісність книг Василя Бикова не зовсім сподобалися радянським властям, багато їх критикували. Тим не менш письменнику вручили Державну премію СРСР за твір “Дожити до світанку” та “Обеліск”.
