Творче життя в 90-е 00-е роки
Військовому творчості Василь Биков не зраджував навіть у 90-ті роки. Він видав нарис “Облава”, а пізніше збірки “Стіна” і “Пахаджане”. 1998 рік ознаменувався виходом повісті “Вовча яма”, відзначеної пізніше всеросійської премії “Тріумф”. Це драматичний твір оповідає про Чорнобильську трагедію та життя після неї.
Страшні події військових років не залишали в спокої пам’ять письменника до кінця життя. Потрясіння після пережитого голоду, побаченої крові і численних смертей, що оточували його чотири довгих воєнних року, не залишало Василя Володимировича ні на день. У 2002 році майстер слова книгу спогадами “Довга дорога додому”, де дуже яскраво описав всі пережиті ним епізоди.
Биків – громадський діяч
Починаючи з 1972 року Василь Володимирович був секретарем Спілки письменників. У 1973 році він підписався під листом літераторів СРСР у редакцію видання “Правда”. У складанні цієї петиції також брали участь опозиціонери Сахаров і Солженіцин. Пізніше з-за побоювань Биків заперечував свою роль у складанні даної петиції.
У 1997 році письменник оселився в Мінську. Тоді ж він став депутатом Верховної Ради УРСР. Цю посаду літератор займав до 1989 року. Пізніше він став учасником З’їзду депутатів СРСР, членом Міжрегіональної групи. Також письменник заснував народний фронт. У 1990-1993 роках він очолював Об’єднання білорусів і був керуючим місцевим ПЕН-центром.
