Поема
У жанрі лірики роман нам зустріти не вдасться, зате його повноцінним аналогом можна вважати поему. Це досить великий за обсягом твір, яке носить ліро-епічний характер, що і дозволяє йому виділятися серед інших подібних творів.
Як правило, воно належить певному автору, має не тільки віршовану, але і оповідну форму. Літературні критики виділяють романтичну, героїчну, сатиричну, критичну поеми.
Протягом історії літератури цей жанр переніс чимало змін. Наприклад, якщо багато століть тому поема була виключно епічним твором, в якості прикладу можна навести “Іліаду” Гомера, то вже у XX столітті з’явилися зразки виключно ліричних зразків цього жанру, до яких можна віднести “Поему без героя” Анни Ахматової.
Цікаво, що так іноді називають і прозові твори. Наприклад, “Москва – Петушки” Венедикта Єрофєєва, “Мертві душі” Миколи Гоголя, “Педагогічна поема” Антона Макаренка.
Прикладом послужить уривок з “Поеми без героя” Анни Ахматової.
Я запалила свічки заповітні
І удвох до мене не прийшов
Сорок перший рік зустрічаю,
Але Господня сила з нами,
В кришталі потонуло полум’я
І вино, як отрута пече…
Це сплески моторошної бесіди,
Коли всі встають бреди,
А годинник все ще не б’ють…
Немає заходів моєї тривоги,
Я, як тінь, стою на порозі
Стережу останній затишок.
І я чую дзвінок протяжний,
І я відчуваю холод вологий.
Холодею, стыну, горю
І, наче пригадавши щось,
Обернувшись в підлогу обороту
Тихим голосом кажу:
Ви помилилися: Венеція дожів
Це поруч. Але маски в передпокої
І плащі, і жезли, і вінці
Вам сьогодні доведеться залишити.
Вас я надумалася нині прославити,
Новорічні паливоди.
Цей Фаустом, той Дон Жуаном…
