Після кончини
Коли не стало Олександра Степановича Гріна, то опублікували збірку його творів. Ніна, його дружина, залишилася жити там же, але перебувала в окупації. Була заслана до Німеччини, в табори. Коли скінчилася війна, після повернення додому її звинуватили в зраді Батьківщині і засудили до десяти років виправно-трудових таборів. Всі роботи Гріна заборонили, а реабілітували їх після того, як помер Сталін. Тоді знову стали випускати нові книги. Поки Ніна перебувала в таборах, їх з Олександром будинок перейшов до інших людей. Жінка довго судилася з ними, в підсумку «відвоювала» його. Зробила музей, присвячений чоловікові-письменникові, якій присвятила все життя.
Характерні риси прози Олександра Гріна
Автор визнаний романтиком. Він завжди говорив, що є провідником між світом мрії і людської насущней реальністю. Він вважав, що світом править хороше, світле і добре. У своїх романах і повістях він показав, як відбиваються на людях добрі і погані вчинки. Він закликав робити добро людям. Наприклад, в «Червоних вітрилах» через героя він передавав таке послання у фразі: «Нова душа буде в нього й нова в тебе, тільки сотвори чудо для людини». Однією з найвищих тим у Гріна був вибір між добром і високими цінностями і низькими бажаннями і спокусою створити зло.
Олександр вмів піднести просту притчу так, щоб в ній відкрився глибокий сенс, пояснюючи все простими, зрозумілими словами. Критики завжди відзначали яскравість сюжетів і «кинемотагрофичность» його творів. Він звільняв своїх персонажів від тягаря стереотипів. Від приналежності їх до релігій, до національності і іншого. Показував сутність самої людини, його особистість.
