«Невимовне» Жуковського: короткий аналіз, основні ідеї твору

Засоби художньої виразності

У творі «Невимовне» Жуковського використовуються наступні засоби художньої виразності: по-перше, це риторичні питання, інверсії, роздуми вголос. Також у вірші можна знайти і епітети: «дивною природою», «блискучої краси». Є у творі і метафора: «полум’я хмар», «думка крылата». Жуковський застосовує також і оксюморон. Наприклад, «мертве живе передати».

Головний образ «Невимовному» Жуковського – це природа. Вона показана у всій її красі, недоступності для людського пізнання. Це і образ води, картини морських берегів, захід. Але також читач зустрічається і з ліричним героєм. У вірші висловлено співчуття про втрачений час, про свою молодість. Поет намагається донести до читача ті переживання, які відчуває сам при вигляді самотньо стоїть сосни, злегка припорошеній снігом, або ж крокуючи по калюжах літнім дощем.

Про що шкодує поет

У своєму вірші «Невимовне» Жуковського поет вихваляє природу, схиляється перед її безкрайньої та величною красою. Поки ще не придумано таких слів, які могли б гідно писати таємничі і повні чарівництва природні пейзажі. Поет бідкається з приводу того, що мова людини недосконалий, бідний в емоційному відношенні.

Василь Андрійович переконаний, що люди не здатні побачити всю красу природи. Все, що залишається людині – це задовольнитися якоюсь малою частиною. Неможливо скласти цілісну картину світу з окремих частин, які не пов’язані один з одним. Тільки творча людина може побачити трохи більше, і це знання дозволяє йому складати вірші.