З трьох дієслівних зворотів в українській мові — наказового, дійсного та умовного — саме наказовий можна вважати найпростішим і пізнаваним. Дійсно, щоб зрозуміти, що дієслово знаходиться саме у цьому способі, необов’язково навіть згадувати складні правила — досить зрозуміти, з якою інтонацією сказана або написана фраза.
Розглянемо, що означає наказовий спосіб, як виглядають у ньому дієслова, і якими додатковими словами вони можуть супроводжуватись.
Приклади повелительных дієслів і унікальні особливості
Суть наказового нахилення закладена в самій його назві — такий дієслово буквально повеліває, наказує, наполягає на тому, щоб якась людина що-небудь зробив. Втім, далеко не завжди у фразі присутні приказные інтонації — пропозиції і прохання теж належать до цього способу.
Іноді наказовий дієслово складається з одного слова, самого дієслова, а іноді він може доповнюватися особливими словами «нехай», «давайте», «нехай». У деяких випадках до них додається ще й частинка «ка» — «нехай-но», «давайте-ка».
Щоб відчути весь спектр відтінків наказового способу, наведемо кілька прикладів:
- «Негайно зроби домашнє завдання з математики!» — тут ми маємо справу з вимогою, висловленим у безапеляційній формі.
- «Коли прийде електрик, відкрий йому двері» — у цьому реченні є просто вказівка.
- «Давайте поїдемо в гори наступним літом» — така фраза не містить наказу, а є реченням, з яким можна погодитися або не погодитися.
- «Будь ласка, полий квіти після прогулянки з собакою» — тут ми бачимо ввічливі прохання.
- «Хай в житті тебе супроводжує удача» — і нарешті, у цій фразі укладено безособове побажання без пред’явлення вимог до якоїсь людини.
Дієслова в наказовому способі можуть бути змінені тільки за двома ознаками — за числами і по особам. Наприклад, «їдьте» у множині і їдь» в єдиному від дієслова «їхати». А також — «давайте поїдемо» в 1-м особі, «їдь» у 2-му особі і «нехай їдуть» в 3-м особі.
Однак простіше дізнатися наказовий спосіб за наступною особливості — дієслово в ньому не змінюється під часи. Наказ або прохання не мають справжнього, майбутнього або минулого часу — з-за цього такі дієслова іноді називають ще «ірреальними», оскільки висловлене в них побажання не має фактичної прив’язки до дійсності і навіть може бути не виконано.
