Мій друг – мій ворог
Сенека одного разу сказав, що людині належить тільки час. Він приходить у світ ні з чим і точно так само йде з нього. Єдине, чим він може розпоряджатися – це своїми днями і роками життя. От тільки тут простежується дивовижний парадокс. Першим його помітив Мішель де Монтень. Людина ніколи не роздає своїх грошей іншим просто так, а от час і життя – запросто.
Час – це тканина життя, але ми витрачаємо її на дрібниці, хоча в більшості випадків навіть не здогадуємося про це. Франческо Петрарка підмітив один дуже цікавий факт: «Найбільше і незаметней час забирають розмови з друзями». Виходячи з цього, можна припустити, що друзі – найбільші грабіжники часу. Дійсно, рідко хто стежить за годинами, коли ведеться весела дружня бесіда. Так що тепер? Бути одинаком і ні з ким не спілкуватися? Зовсім ні. Просто потрібно вміти керувати часом, тоді його вистачить і на друзів, і на сон, і на втілення мрії в реальність.
Для мудрих людей тягар витрачати свої дорогоцінні хвилини життя на пусті і непотрібні речі, це приносить неспокій і незадоволення. На цей факт потрібно звернути особливу увагу.
