При читанні літератури, пов’язаної з історією Стародавнього Єгипту, нерідко доводиться стикатися з терміном «меджаи», яким позначається одна із соціальних груп населення. Однак більшість читачів, спираючись на знання, почерпнуті зі шкільної програми, вважають, що мова йде лише про дрібних землевласників, тоді як дане поняття включає в себе досить широкий контингент як корінних жителів цієї древньої держави, так і іноземців, далеко не завжди володіли землею. Про те, хто такі меджаи в Стародавньому Єгипті і піде мова в нашій статті.
Розповідь давнього каменю
Згідно інформації, отриманої завдяки розшифровці написів на одному з пам’ятників культури тієї епохи, відомому як Палермський камінь (його фото наводиться в статті), армія Стародавнього Єгипту виконувала подвійну функцію. Вона була сформована таким чином, що могла одночасно охороняти кордону, а при необхідності брати участь у військових конфліктах з сусідами і в той же час забезпечувати порядок в межах самої держави. Так от, меджаи – це свого роду внутрішні війська, укомплектовані місцевими волонтерами, так і найманцями, основну масу яких складали жителі сусідньої Нубії.
Виконавець будь-яких наказів
Як вважають дослідники, залучення до служби у внутрішніх військах іноземців було викликано не тільки (і не стільки) хваткою рекрутів з числа своїх громадян, скільки специфікою виконуваних цими підрозділами завдань. Оскільки меджаи – це воїни, які зобов’язані були займатися придушенням народних хвилювань і в зв’язку з цим виконувати каральні функції, то цілком резонно припустити, що частина з них могла проявити співчуття до бунтівників і відмовитися підняти зброю проти одноплемінників. У цьому випадку і були незамінні іноземні найманці, які, не моргнувши оком, виконували будь-який наказ.
Служителі правопорядку
Важко відповісти і на запитання, чому наймані підрозділи меджаи в Стародавньому Єгипті поповнювалися виключно за рахунок жителів Нубії. По-перше, це були найближчі сусіди єгиптян, з якими у них давно склалися тісні економічні і культурні зв’язки. По-друге, незважаючи на те, що основна маса населення цієї країни вела мирний спосіб життя і займалася скотарством, її воїни здавна славилися мужністю і прекрасно володіли бойовими мистецтвами. Два ці чинники і стали причиною того, що їх охоче брали на службу в якості найманців. Таким чином, меджаи – це в значній мірі іноземний контингент на службі фараонів.
Однак невірно думати, що в обов’язки внутрішніх військ Єгипту входило лише утихомирення періодично спалахували народних хвилювань. Крім цієї, можливо, і основне завдання, яке на них покладали фараони, меджаи вели боротьбу з численними розбійницькими бандами, котрі грабували каравани і здійснювали набіги на мирні села. Тому правильно буде сказати, меджаи – це служителі правопорядку, зобов’язані припиняти будь-які форми його порушення. Крім того, вони охороняли фараона і всіх високопоставлених осіб.
Основний матеріальний стимул
У той же час справедливо і твердження, що меджаи – це дрібні власники в Стародавньому Єгипті. Згідно з тими уривчастими даними, які містяться в написах на згаданому вище Палермском камені, місцевих жителів влади залучали до служби в цих військах, передаючи їм у володіння невеликі земельні наділи. Іноземні ж найманці отримували право їх купівлі на пільгових умовах і також ставали дрібними землевласниками.
Зброя та екіпіровка
Оскільки давньоєгипетські меджаи – це представники державної влади, то вони мали й цілком певна, так сказати, «статутного зразка» обмундирування, що відрізняло їх від інших воїнів регулярної армії. Його важливою складовою частиною був панцир, але не сталевий, як у наступні епохи, а зшитий з кількох шарів міцної лляної тканини і посилений шкіряними накладками. Для офіцерів і різного роду воєначальників він виготовлявся з крокодилової шкіри і був свого роду знаком відзнаки. Голови воїнів захищали шкіряні шоломи з бронзовими пластинами.
Своїм зброєю внутрішні війська не відрізнялися від решти армії і використовували звичайні для того часу мечі, списи і луки. Виняток становили лише щити, які мали у них свою характерну форму. Таким чином, відповідаючи на питання про те, хто такі меджаи, можна з упевненістю сказати, що це добре озброєні підрозділи, укомплектовані професійними воїнами, і представляли реальну бойову силу. Стимулом до службі, крім платні, була земельна власність, хоч і невелика, але передана або безоплатно в якості нагороди, або продається на досить пільгових умовах.
Татуювання у стародавніх єгиптян
Опис меджаев (відважних воїнів і в той же час дрібних земельних власників) буде неповним, якщо не згадати ще одну їх спільну рису – татуювання, нанесені на певні частини тіла. До слова сказати, у Стародавньому Єгипті були вельми популярні ці «художні прикраси, рясно покривають шкірний покрив всіх збережених до наших днів мумій. Відомо, що вони наносилися не тільки для краси, але свідчили також про приналежність до тієї чи іншої соціальної групи і навіть грали роль «посвідчення особи».
Що ж стосується меджаев, то їх відмітним знаком було наколоті зображення скарабея, Хору – бога неба і сонця, мав вигляд сокола, а також анха – символу, від якого потім стався коптський хрест, що став символом єгипетських християн. Доповнять розповідь про те, хто такі меджаи, наведені в статті фотографії їх амуніції і символів, покладених в основу татуювань.
