Прорив в селекції
Стрімкий розвиток селекції сталося в дев’ятнадцятому столітті. У цей період були побудовані селекційні станції, де почали проводити експерименти з рослинами. На станціях масово відбирали тільки ті рослини, які відповідали всім поставленим цілям. Остаточне формування селекції як науки відбулося лише у двадцятому столітті. Підставами для її виділення стали генетика, еволюція, екологія та біологія, географія сільського господарства.
Завдання та основи селекції
Основними завданнями селекції є створення високопродуктивних сортів, які володіли б високою стійкістю до хвороб і несприятливих умов середовища. Були розроблені нові методи генетичного селекціонування.
В якості основи для виведення нових культур виступали знання про вихідні матеріали, типах спадкової мінливості, роль середовища, теоретичні знання про масове відборі та інші відомості.
При проведенні селекції вчені ретельно підбирали матеріал з урахуванням всіх відомих їм генетичних особливостей. Великий внесок у цю науку зробив М. Вавілов. Він провів більше півсотні експедицій в різні країни світу для збору насіння культурних рослин та їх диких предків. Після цього була створена перша в світі енциклопедія рослин, що включає більше тисячі видів. Вона все ще зберігається в Інституті рослинництва в Санкт-Петербурзі. Роботою Вавілова користуються вчені по всьому світу.
