Історичні праці
Однак, незважаючи на ряд ліричних творів, Карамзін-історик відомий куди більше, ніж Карамзін-письменник. На початку 1800-х років Микола Михайлович поступово відходить від літературної діяльності, повністю зосередившись на новій роботі — вивченні та популяризації історії Росії. За п’ятнадцять років йому вдається написати вісім томів знаменитої «Історії держави російського».
Титанічна праця письменника досі викликає багато суперечок. Окремі критики вважають, що «Історія» надто тяжіє до художності, а аналітики в ній бракує. Але безперечним залишається одне — талановитому літератору вдалося описати події багатовікової давності так захоплююче, що вперше вітчизняна історія викликала по-справжньому масовий інтерес серед всіх верств населення.
До кінця життя він користувався повагою з боку імператорської сім’ї і наукового співтовариства. Також він носив абсолютно унікальний титул російського історіографа — звання було введено спеціально для Миколи Михайловича і не дарувалося нікому після нього. Помер історик і письменник у 1826 році в Петербурзі.
