Клаустрофобія (страх замкнутого простору): причини, симптоми та наслідки

Як це працює?

На прийомі лікар обов’язково розповідає пацієнту, як вилікувати боязнь замкнутого простору, з чого почнеться програма і за рахунок чого вона повинна спрацювати. Спочатку лікар ініціює у клієнта гіпнотичний сон, щоб досягти розслабленого і спокійного стану. Потім відбувається пошук причини фобії і її усунення. Доктор вселяє хворому, що призводить до стирання з пам’яті ірраціонального страху. Людина отримує впевненість в собі, стає сильнішою.

Десенсибілізуючу лікування – ще один підхід, розроблених вченими, искавшими шляхи, як позбутися від боязні замкнутого простору. Цей метод передбачає вивчення хворим способів розслаблення. Такі техніки пацієнту доведеться застосовувати самостійно. Вміти користуватися ними особливо важливо, якщо раптово приходить гострий непередбачуваний напад.

Вправи і програмування

Досить широко поширена практика корекції клаустрофобії допомогою гімнастики. Вправи, що практикуються в психології: нагнітання, невідповідність, повінь. Їх роблять строго під контролем кваліфікованого лікаря. Іноді курс лікування передбачає фізичну гімнастику. Класичний підхід – технології Джекобсона, спрямовані на розслаблення м’язів.

Нейролінгвістичне програмування – популярна техніка, активно розвивається в останні роки. Курс лікування практикують, застосовуючи специфічну мову. Вважається, що таким чином людина сама себе заново програмує. Для досягнення успіху за цим методом необхідно спершу домогтися усвідомлення рівня остраху. Одне із завдань хворого – попереджати охоплення свідомості панікою, оскільки в такому стані розумно мислити і вести себе неможливо. Завдання лікаря – навчити пацієнта коректного виходу з панічній ситуації з мінімальною шкодою для власного організму.

Лікар пояснює: усвідомлюючи наближення нападу і розуміючи, що уникнути його не вдається, необхідно розслабитися в тій мірі, як це виходить. Застосовують спеціальні дихальні практики: вдих робиться через ніс, акцентуючи увагу на проходження повітря. Основне завдання при цьому – не піддатися паніці, не озиратися, не шукати несподіваний порятунок. Найлегше переносити напад, сконцентрувавши погляд на певному об’єкті на рівні очей. Слід зосередитися на ньому, досліджуючи найдрібніші деталі.