“Але я іншому віддана; я буду вік йому вірна”
Ще один неймовірний, що запам’ятовується і чудовий образ жінки відтворив А. С. Пушкін в романі «Євгеній Онєгін» – образ Тетяни Ларіної. Вона буквально закохана в російський народ, російську природу, в патріархальну старовину, і ця її любов наскрізь пронизує весь твір.
Великий поет створив жіночий образ в романі «Євгеній Онєгін» гранично простим і зрозумілим, але чіпляти і унікальним. «Натура глибока, любляча, пристрасна», Тетяна постає перед читачем справжньої, живої і прекрасною у своїй простоті, особистістю цілісної і сформованою.
Про її нерозділеного кохання до повесе Онєгіну знає тільки вірна няня – більше ні з ким Тетяна не ділиться своїми переживаннями. Але незважаючи ні на що, вона поважає подружні стосунки: «Але я іншому віддана; я буду століття йому вірна».
Тетяна Ларіна досить серйозно ставиться до життя й до свого обов’язку, хоч і любить вона не чоловіка, а Онєгіна. У неї складний душевний світ, дуже глибокі і сильні переживання – все це в ній зростила тісний зв’язок з російською природою і російським народом. Тетяна воліє мучитися від своєї любові, але не порушувати моральних засад.
