Набуття державного суверенітету
У 1266 році і його спіткала смерть, несподівана і викликала багато таємних пересудів. В історії Золотої Орди це подія позначила початок нового етапу, пов’язаного з остаточним виходом з адміністративного підпорядкування правителям Монгольської імперії. На думку істориків, це заслуга не стільки утвердився на чолі держави сина хана Берке – Менгу-Тимура, скільки його братів Борак-хана і Хайду-хана.
Вони також бажали незалежного правління на підвладних їм територіях і стали ініціаторами військового союзу проти Монгольської імперії. До кровопролиття тоді справа не дійшла, але автономність своїх князівств вони задекларували, завдяки чому всі наступні хани Золотої Орди аж до її остаточного розпаду, вважалися суверенними правителями.
Сепаратистські устремління хана Ногая
Незважаючи на те, що кордони Золотої Орди в 13 столітті (особливо в його останній чверті) охоплювали величезну територію, вона неодноразово перебувала на грані розпаду. Останній раз це трапилося в 1291 році з вини правителя самій західній її частині – ханського темника Ногая, який побажав створити під своєю владою незалежна держава, і продвигавшегося до своєї мети шляхом інтриг, підкупів і політичних вбивств. Однак у 1300 році в битві на березі Бугу він загинув від рук власних синів, які підтримували його супротивника – хана Золотої Орди Тохты. Цим отцеубийством цілісність держави була відновлена на довгі роки.
