Розпад Римської імперії
Не можна обминути увагою і цю тему, розповідаючи про історію Італії.
Громадянські війни, зубожіння землеробів та повстання рабів були внутрішніми причинами, які надали до розпаду Великої Римської імперії.
Але були і зовнішні передумови: напад кочових варварських племен (гунів і готів) і вандалів. Ослаблений Рим був не в змозі довго обороняти свої величезні території. Імператор Костянтин Великий ще за життя переніс столицю імперії з Риму до Константинополя (грецьке місто Візантій). У зв’язку зі складністю управління, імперія в 395 р. була поділена на Західну і Східну, якими правили сини Костянтина – Гонорій і Аркадій.
Утворення держави
Тепер можна поговорити про те, якою була Італія в Середні століття. В 5 столітті, у час Великого переселення народів, на території країни розселилися варварські племена і утворили свої держави. Спочатку – остготи.
На її території в Равенні збереглися місця, розповідають про правління Теодоріха. Потім франки. Франкський король Карл Великий спробував відновити тут імперію, але вона розпалася після його смерті.
Наступна спроба була здійснена Оттоном, але держава також виявилося недовговічним. Пізніше на територію Італії вторгалися лангобарди, нормани, угорці і араби. Нею панували візантійці.
Середньовічна Італія була роздроблена на постійно соперничавшие міста-держави. Головними з них були Флоренція, Венеція, Рим, Мілан, Генуя. Країна перебувала в залежності від інших держав Європи – Іспанії, Австрії, Франції. Об’єднання Італії в єдину державу відбулося вже за межами епохи Середньовіччя – у кінці 19 ст.
