У цій статті мова піде про один з найвитриваліших і практичних рослин – сибірському ірисі. Завдяки своїй невибагливості у догляді і високим декоративним якостям, це рослина завоювала особливу популярність на території нашої країни. Сьогодні ми розповімо вам про особливості посадки і догляду за цим ірисом, а також поділимося порадами щодо вибору посадкового матеріалу.
Короткий опис
Ірис сибірський досить сильно схожий на ірис бородатий, однак досвідчені садівники без праці розрізняють ці різновиди рослини. Так що ж являє із себе ця квітка? Ірис сибірський – багаторічна рослина, стебло якого досягає висоти від 70 до 110 сантиметрів. Довжина лінійних, м’яких листя зеленого кольору становить від 50 до 80 сантиметрів, при ширині близько 4 сантиметрів. Серед сортів сибірського ірису зустрічаються рослини з пурпуровими, жовтими, червоно-фіолетовими і навіть оранжевими квітками. Діаметр квітки варіюється в межах від 4 до 7 сантиметрів, при цьому зовнішні пелюстки мають видовжену форму і непомітно переходять від нігтика в пластину. Кожен квітконіс містить від 6 до 9 бутонів.
Вибір посадкового матеріалу
Насамперед, слід зазначити, що придбання садивного матеріалу повинно здійснюватися в перевірених магазинах або розплідниках. Основними критеріями здорового рослини є:
- міцна коренева система без пошкоджень і слідів хвороб;
- наявність добре розвинених і молодих бічних нирок;
- насичений зелений колір листя.
Слід відмовитися від покупки розсади, коренева система якої має м’які ділянки, оскільки такий матеріал погано переносить транспортування і навряд чи приживеться на ділянці після посадки. Крім того, жовтий колір листя говорить про просушуванні розсади протягом декількох днів. А це означає, що посадковий матеріал був занадто слабкий і почне загнивати при перевезенні в целофановому пакеті.
Місце під посадку
Оскільки ірис є світлолюбною рослиною, варто вибирати максимально відкриті ділянки. Однак при вирощуванні ірису сибірського в південних широтах, важливо пам’ятати, що надмірно вплив сонячного світла може бути згубним для ніжних квітів. Тому в цьому випадку слід вибирати злегка затінені ділянки під посадку, де активне висвітлення буде тільки вранці або ввечері. Сам процес вирощування допустимо і в густій тіні, але в таких умовах рослина навряд чи зацвіте. Приємним моментом є і можливість висаджувати іриси у вентильованих місцях, оскільки вони абсолютно не бояться протягів і сильного вітру. Стебла залишаються стійкими, листя не ламаються, а квітки не обриваються навіть після шквалистого вітру.
Підготовка грунту
Під посадку сибірського ірису допустимо використовувати практично будь-який грунт, оскільки ця рослина вважається зовсім невибагливим. Але краще все-таки відмовитися від збідненої і занадто кислою або лужною грунту. Найкомфортнішим грунтом є щільний, добре утримує вологу субстрат слабкої кислотності. Досить непогано для посадки ірису підходить суглинок з великим вмістом перегною. Перед посадкою важливо провести ретельну перекопування ділянки з повним видаленням бур’янів. Крім того, при перекопуванні в грунт додають деревну золу з розрахунку 200 г на 1 квадратний метр. Дана міра дозволяє відновити мінеральний баланс грунту.
Посадка
Відстань між майбутніми клумбами з сибірським ірисом не повинно бути менше 60 сантиметрів. Ці рослини з кожним роком стають все пишніше, протягом 10-15 років і зовсім займають площу не менше двох квадратних метрів. Процес посадки здійснюють або на початку травня, або в осінній період – з кінця серпня до середини вересня. При осінній посадці важливо стежити за кореневою системою ранньою весною – розтанув сніг оголює коріння, тому їх необхідно присипати тонким шаром землі. В цілому посадка сибірського ірису полягає в наступних етапах:
- для кожної рослини викопують ямку, ширина і глибина якої становить близько півметра;
- у підготовлену лунку акуратно поміщають розсаду, розправляючи корені;
- рослина засипають грунтом, акуратно притискають і добре поливають;
- територію навколо рослини мульчують невеликим шаром скошеної трави або торфу.
Ірис в ландшафтному дизайні
Найширше застосування ірис сибірський знайшов в якості прикраси садових і дачних ділянок. В цьому розділі пропонуємо ознайомитися з найпопулярнішими ідеями для декорування.
Особливості догляду
Ірис сибірський, як вже було сказано, вважається абсолютно невимогливим у догляді рослиною. Але для отримання пишного і рясно квітучого куща все ж слід виконувати зовсім нескладні процедури.
Полив ірису проводять не регулярно, а в міру необхідності, тобто, коли підсохне верхній шар грунту. Рослина вважається досить посухостійких, але і на тривалу вологість грунту відреагує вельми позитивно. Для підтримки необхідного рівня вологості достатньо щоденно змочувати шар мульчі навколо куща. Найкращим часом для поливу є період до сходу або після заходу сонця. При внесенні води важливо захистити квіти від попадання вологи, яка призведе до втрати їх декоративних якостей.
Підживлення вносяться в грунт не частіше трьох разів на рік. Перша проводиться ранньою весною – в грунт вносять мінеральні добрива, наприклад “Кеміра-універсал”. При цьому гранули препарату обертаються в тканину і розміщуються під кущем. Така процедура захистить рослини від прямого попадання добрива на поверхню листя і стебел. Другу підгодівлю проводять у період формування бутонів і використовують органічні препарати, наприклад, компост або перегній. Третя підгодівля проводиться з метою заповнити витрачені живильні речовини в кінці вегетативного періоду. В цьому випадку використовують калійні, фосфорні та азотні добрива.
Крім того, після закінчення цвітіння проводиться обрізка, в ході якої видаляються зів’ялі суцвіття і частину листя. Дану процедуру проводять строго з початком перших заморозків, оскільки більш рання обрізка загрожує передчасним формуванням нирок. Якщо ви сумніваєтеся в необхідності осінньої обрізки, то цю процедуру можна перенести на ранню весну.
Пересадка
Розмноження ірису сибірського, як правило, відбувається тільки вегетативним шляхом – молоді рослина висаджуються після ділення куща. Кращий термін для цієї процедури настає через місяць після цвітіння, коли рослина знаходиться в стані спокою. Материнський кущ піддають поділу у другій половині серпня або на початку вересня. Однак при сприятливих погодних умовах цей термін продовжується до жовтня.
Спочатку на листя обрізають на одну третю частину, після чого куща акуратно викопується із збереженням земляного кома. Лопатою або гострим ножем кущ поділяється на кілька частин таким чином, щоб кожна з них містила не менше 3 віял. Можна підсушити корені рослини, але безпосередньо перед посадкою важливо добре вимочити посадковий матеріал для повного оновлення тканин. Дана процедура проводиться протягом декількох годин при слабкому висушуванні і кілька діб при більш сухих і пошкоджених коренях.
