Осягаючи акторська майстерність
Маючи досвід навчання акторської майстерності, після закінчення школи вона легко надійшла в Школу-студію МХАТ в 1961 році. У той час кіно вважалося другорядним мистецтвом, і тому зйомки в кіно студентів не заохочувалися. Але для самих майбутніх акторів навіть сама маленька роль у фільмі – це була заповітна мрія.
У біографії Ірини Мірошниченко перша роль в кіно з’явилася абсолютно випадково. У знаменитому фільмі “Я крокую по Москві”, в 1963 році вона отримала роль Каті, сестри головного героя, якого грав нікому не відомий тоді Микита Міхалков. З’явившись тільки в одному епізоді фільму, вона запам’яталася своєю дивовижною легкістю. Фактично вона грала саму себе, московську дівчину, що виросла в доброзичливій та теплій атмосфері повоєнних московських двориків. Школу-студію Ірина закінчила в 1965 році, її дипломною роботою була роль Марії Олександрівни в дипломному спектаклі “Дядечків сон”.
Театр на все життя
Після отримання диплома в біографії Ірини Мірошниченко з’явився перший і практично єдиний в її житті театр. Її прийняли у МХАТ. Коли театр розділився у 1989 році, вона залишилася у Мхаті імені А. П. Чехова, де працює донині. Хорошу актрису відразу виділили, і за короткий час Ірина отримала багато значущих ролей. Вона зіграла вчительку Белобородову у виставі Б. Ліванова “Тяжке обвинувачення” в 1966 році, Зіну в п’єсі “Будні і свята” в постановці А. Галича, В. Грекова, в 1967 році. Їй дісталася роль Феї в знаменитому мхатовском виставі тих років “Синій птах” у 1968 році. Однак привабливу пропозицію зіграти старшу сестру Ольгу в чеховських “Трьох сестер” застало її зненацька, вона злякалася, що її не вистачить досвіду і акторської майстерності. Ця роль показала, що Ірина не тільки красива молода актриса, але і володіє неабияким талантом. Хороша гра була відзначена художньою радою корифеїв Мхату. Незабаром в біографії актриси Ірини Мірошниченко почалися і перші зарубіжні гастролі, вона поїхала з театром в Японію.
