Фармакодинаміка, фармакокінетика
Як вказує інструкція, «Індометацин» являє собою похідне індолуксусной кислоти. Входить в групу препаратів НПЗЗ, здатних надавати обезволивающие, антиагрегационные, протизапальні, жарознижуючі впливу.
Ефективність даного медичного препарату заснований на його здатності інгібувати циклооксигеназу, яка, в свою чергу, пригнічує метаболічні перетворення арахідонової кислоти, зменшує синтез простагландинів. Препарат здатний також гальмувати агрегацію тромбоцитів.
При парентеральному та пероральному використанні «Індометацин» вираженість больового синдрому слабшає. Найбільша ефективність спостерігається відносно болю, локалізованих в суглобах. Хворобливі відчуття – як у русі, так і в спокої, стають менш відчутними, скутість суглобів та їх ранкова припухлість знижується, обсяг рухів істотно збільшується. Через тиждень лікування розвивається протизапальну дію препарату.
При використанні зовнішніх форм Індометацину» усуваються болі, знижується набряклість, слабшає еритема, зменшується ранкова скутість суглобів, збільшується рухова активність.
Це підтверджує і інструкція по застосуванню до «Индометацину».
Всмоктування таблеток, що відбувається в органах ШКТ, досить швидке. Максимальна сироваткова концентрація спостерігається через 120 хвилин. Рециркуляція активного компонента починається в кишечнику, що триває в тканинах печінки. В крові визначається активний інгредієнт в незмінному стані, а також його незв’язані метаболіти – дизметильные, дизбензоильные, дизметил-дезбензоильные. Середній період напіввиведення становить близько 4,5 годин. Близько 60% препарату виводиться у незмінному вигляді та у вигляді метаболітів нирками, близько 33% – у вигляді метаболітів виводиться кишечником.
Є така сама інструкція і до «Индометацину Софарма».
Для препарату у формі супозиторіїв характерна швидка абсорбція в прямій кишці. При ректальному введенні біодоступність активного компонента досягає 90%. Виводиться протягом 4-9 годин. Метаболізм «Індометацин» відбувається в тканинах печінки. Близько 70% кошти виводиться нирками, близько 30% – кишечником.
