Передумови
Аж до 30 років XVI століття розшукової та судової роботою в усіх повітах і волостях Московського князівства займалися посаджені Великим князем люди. То були родовиті, але не завжди здатні до розшуку або правосуддя бояри і князі, які часто користувалися своїм становищем, не на користь справи. Лихі люди, розбійники і грабіжники навіть могли підкуповувати посаджених намісників – ті пеклися про власного прибутку, ніж про благополуччя довіреного їм краю. Зрозуміло, таке становище не могло не позначатися на кримінальній обстановці в країні. Місцеві губні старости і вибрані люди від усіх станів змушені були самі піклуватися про свій спокій. Вони створювали охоронні загони, які утримуються на кошти купців та інших місцевих жителів, здіймали власний розшук і намагалися всіляко присікати всякого роду розбій. Губна реформа Івана Грозного узаконила цю самодіяльність. Суть реформи розглянемо далі.
Суть губної реформи
Саме поняття губи як адміністративно-територіальної одиниці прийшов із західних областей країни, які звикли до самостійності Великого Новгорода і Пскова. Це були відносно незалежні купецькі міста-республіки, у яких народ здавна звик вирішувати свої проблеми своїми ж силами. Намісників там не любили і робили все по-своєму.
Спочатку губою називався невеликий округ – міський посад або декілька розташованих недалеко один від одного сіл. Відповідно до реформи, в даному окрузі розшук і покарання злочинців офіційно передавалися місцевому населенню. За піймання злочинців відповідали губні старости, що обираються з місцевих дворян або служилих станів. Згодом губи почали укрупнюватися, що вело за собою і ускладнення їх структури. Але сама суть губної реформи від того не змінювалася.
