Середні породи гончаків
Російська ряба гонча є однією з найбільш знаменитих в групі гончих собак середніх розмірів. Це мисливська порода, яка дуже поширена на території нашої країни. Своєю появою дані собаки зобов’язані своїм англійським родичам. Основні ознаки російської рябій описані собаківниками ще в далекому 1925 році, проте до цих пір існування породи не визнають Міжнародної кінологічної федерації. Зростання тварини досягає 65 см, максимальна вага дорослого і здорової особи – 30 кг.
Естонська гонча відноситься до ряду аристократичних собак. Перші згадки про неї датуються серединою 18 століття, однак офіційно її існування визнали тільки в 1996 році. Зростання тварини становить до 55 см, вага – не більше 25 кг.
Тварина використовується для полювання на великого, так і дрібного звіра. Завдяки любові до людей собака користується популярністю в якості домашнього улюбленця. Чистокровну породу можна знайти тільки на території Балканського півострова.
Порода хар’ер народилася в Англії, вона зареєстрована в 1974 році. Максимальна вага пса досягає 15 кг, а зріст – 55 див. Така порода гончих створена для стайного гону жертв під час полювання. Створювали вчені новий вид мисливської собаки шляхом схрещування кількох англійських порід собак.
В наш час тварина вважається декоративним, однак деякі любителі полювання активно використовують своїх улюбленців за прямим призначенням.
Швейцарська гонча відома ще з часів Середньовіччя, однак офіційно її зареєстрували в 1933 році. Тварина у висоту досягає півметра, максимальна вага становить 20 кг.
Таку собаку донині використовують на полюванні в скелястій місцевості. Також пса заводять в будинках, де він відмінно ладнає з домочадцями. У нього приємний, лагідний і ласкавий характер. Швейцарська гонча піддається дресируванню, відрізняється послухом і швидким навчанням.
