Історія гомеопатії і її головний принцип
Термін «гомеопатія» придумав німецький лікар на ім’я Самуель Ганеман ще в 1807 році. Йому належить також авторство, пов’язане з розробкою техніки виготовлення розчинених лікувальних препаратів, здатних зберігати свої цілющі властивості, які не чинять негативного впливу на організм людини.
Одним з головних принципів гомеопатії є необхідність обліку конституціонального характеру хворого. До нього відноситься сукупність стійких властивостей людського організму, які зумовлені почасти спадковістю, а, крім того, тривалим впливом зовнішнього оточення.
Якого типу пацієнтів препарат підходить?
Дослідженнями було встановлено, що один і той же гомеопатичний засіб на різних пацієнтів впливає неоднаково. Для астеніків, гиперстеники і нормостеніков (мова йде про типи конституції) показання до застосування гомеопатичних препаратів повинно супроводжуватися багатьма деталями, наприклад:
- Препарати можуть призначатися в залежності від колірного відтінку шкіри, очей і волосся.
- Залежно від стану шкірних покривів. При цьому звертається увага на те, що вони сухі або вологі.
- Наявність рум’янцю на щоках. При цьому враховується, присутня у людини односторонній або двосторонній рум’янець.
Облік великої кількості різних нюансів поряд з індивідуальними фізичними ознаками людини робить можливим складання правильних характеристик його гомеопатичної конституції. На підставі проведеного аналізу значної кількості зібраної інформації гомеопати визначили наступне:
- Пацієнти, яким підходить лікування препаратом «Гепар сульфур», – це, насамперед, люди, які схильні до висипів і пухлин, а їх організм дуже чутливий до дотиків в місцях ураження. Вони, як правило, мають жовтий колір обличчя і, додатково до всього, дуже погано переносять холод, поряд з протягами. Саме тому такі люди прагнуть до того, щоб їхнє тіло і голова завжди були, як слід закутані.
- По своїй натурі такі пацієнти сумні і дратівливі. Агресивність, поряд зі схильністю до суїциду роблять характер таких людей вкрай важким. Ці люди насилу можуть переносити саму легку біль, втрачаючи свідомість навіть від звичайного дотику до хворої ділянки.
- Організм таких пацієнтів особливо схильний до різних нагноєнням У них навіть незначна ранка може сильно запалюватися, і це обов’язково відбувається з виділенням гною. А процес загоєння завжди йде дуже повільно.
