Модифікації на основі іприту
Відомо, що перед Другою світовою війною і під час неї у військово-хімічних лабораторіях США і Англії займалися іпритом Левинштейна – сумішшю звичайного іприту з полисульфидами, в будові яких містилися довгі ланцюжка атомів сірки. Про військовому значенні цієї речовини за наявними даними судити важко.
Вже згаданим Штейнкопфом після Першої світової війни були отримані дибром – і дийоддиэтилсульфиды (так звані бром-Lost і йод-Lost). Широкого застосування вони не отримали, так як за ефективністю відповідають звичайному іприту, а у виробництві значно дорожче.
