Герой Соціалістичної Праці – почесне звання, яким нагороджували в Радянському Союзі, вважалося вищим в СРСР з 1938 по 1991 роки. Так відзначали заслуги за працю, внесок конкретної людини в розвиток науки або якоїсь конкретної галузі промисловості або господарства. У цій статті ми зупинимося на найвідоміших осіб, які отримали це звання. Більшість з них тричі отримував цю нагороду.
Анатолій Александров
Анатолій Александров вперше став героєм Соціалістичної Праці в 1954 році. Ще двічі він удостоювався почесного звання в 1960 і 1973 роках. Це знаменитий радянський фізик, член академії наук СРСР.
Александров вважається одним із засновників вітчизняної ядерної енергетики. Його основні праці написані з фізики твердих тіл, ядерної фізики і фізики полімерів. Відразу після Великої Вітчизняної війни його призначили директором інституту фізичних проблем академії наук – на цій посаді він змінив Капіцу, що потрапив в той час в опалу.
Саме Александров брав участь у створенні проектів і будівництві енергетичних установок, які застосовували на знаменитих радянських атомних криголамах – “Арктика”, “Ленін”, “Сибір”. Саме він презентував Сталіну новий вид підводних кораблів – підводний човен з ядерною установкою.
Рішення було прийнято, підводний човен була побудована, був налагоджений серійний випуск – так СРСР став найбільшим у світі центром атомного підводного суднобудування.
Александров був фанатом атомної енергетики, і коли сталася аварія на Чорнобильській АЕС, зізнався, що для нього вона стала особистою трагедією. Він помер в 1994 році в 91 рік.
Борис Ванников
Герой Соціалістичної Праці Борис Ванников вважається одним з перших, кому ця нагорода дісталася тричі. Він її отримав у 1942, 1949 і 1954 роках. Ванников був активним державним діячем.
У роки Великої Вітчизняної організовував забезпечення боєприпасами морський флот і Червону армію. Вже в 1943 році їх виробництво в СРСР зросла втричі, порівняно з 1941 роком. До того ж радянські інженери робили їх дешевше, не втрачаючи при цьому в якості і навіть покращуючи балістичні характеристики снарядів. Це зіграло певну роль в остаточній перемозі над фашизмом.
Відразу після війни він керував Першим управлінням при Раді Народних Комісарів, курирував питання виробництва ядерної зброї. Фактично був одним з творців атомної проекту, так і всієї атомної галузі в Радянському Союзі. Якщо Курчатов відповідав за вирішення наукових завдань, то Ванников – за оперативне виконання замовлень і координацію всіх робіт. У цьому плані він був незамінним керівником.
Помер у 1962 році, коли йому було 64 роки.
Яків Зельдовіч
Герой Соціалістичної Праці Яків Зельдовіч був радянським хіміком і фізиком. Він входить в число творців атомної і водневої бомби. Звання Героя Соціалістичної Праці отримував в 1949, 1954 і 1956 роках. Серед учених відомі його праці з детонації, ядерної фізики, фізики горіння вибуху і космології.
Його роботи з теорії горіння і сьогодні вважаються класичними. Саме Зельдовіч разом з Дерингом і Нейманом запропонував модель поширення детонаційної хвилі в газовому середовищі.
Завдяки численним відкриттям, зробленим в області фізики, його ім’я заслужено входить у список Героїв Соціалістичної Праці.
Помер у 1987 році, у віці 73 років.
Сергій Ільюшин
Сергій Ільюшин – один з найбільш відомих в країні авіаконструкторів. Саме його заслугою стало масове виробництво штурмовика Іл-2, названого на честь творця. Завдяки Ильюшину, країна стала впізнавати і запам’ятовувати імена Героїв Соціалістичної Праці. Нагороду авіаконструктор отримував у 1841, 1957 і 1974 роках.
Ще до війни він проектував експериментальні бомбардувальники. На одному з них був встановлений перший радянський авіаційний світовий рекорд по висоті підйому вантажу в 1936 році. Саме в конструкторському бюро Ільюшина були створені бомбардувальники Іл-4, які вже в 1941 році, коли німці щосили бомбили територію Радянського Союзу, здійснювали нальоти на Берлін.
Але головна його заслуга – Іл-2, масовий літак, який брав участь у тій війні. Цікаво, що після війни авіаконструктор сконцентрувався на випуску пасажирських літаків, які також робили на базі Іл.
Ільюшин помер в 1977 року, йому було 82 роки.
Мстислав Келдиш
Орден Героя Соціалістичної Праці тричі вручався радянському вченому Мстиславу Келдишу, одного з головних ідеологів радянської космічної програми, 1956, 1961 і 1971 роках.
Після Великої Вітчизняної війни Келдиш розробив термоядерну бомбу, заснувавши для цього спеціальне розрахункове бюро. Саме за цю роботу він і отримав свою першу зірку Героя Соціалістичної Праці.
У середині 50-х років став членом Ради конструкторів, який очолював Корольов, почав розробляти проекти з дослідження космосу та проектування ракет. Тоді він проводив ще тільки теоретичні розрахунки ймовірності польоту на орбіту Землі, до Місяця та інших планет Сонячної системи.
Був у числі керівників ради по запуску першого штучного супутника Землі, багато зробив для здійснення пілотованих польотів. Входив в число радянських вчених, які співпрацювали з іншими країнами по програмі “Інтеркосмос”.
Саме з Келдишем пов’язують розвиток у Радянському Союзі обчислювальної математики. Помер у 1978 році у віці 67 років.
Ігор Курчатов
У списку Героїв Соціалістичної Праці це ім’я відоме всім без винятку – Ігор Курчатов. Неофіційно його називають “батьком радянської атомної бомби”. Почесного звання він удостоювався в 1949, 1951 і 1954 роках.
Радянський атомний проект Курчатов займався з самого початку 1942 року і до самої своєї смерті в 1960 році, коли йому було всього 57 років. Спочатку ці роботи носили переважно дослідний і теоретичний характер. При цьому він викликав у влади підвищену увагу: за ними пильно стежили люди Сталіна.
З 1943 року Курчатов починає повертати з фронту видатних учених, які були йому необхідні для досягнення швидкого результату. У Спеціальному комітеті з ДКО, головним завданням якого стояло розвиток в країні атомної галузі, Курчатов відповідав за наукову частину, а всі організаційні питання лягали на плечі Ванникова.
У 1946 році відбулася зустріч Курчатова зі Сталіним, результатом якої стало підписання кількох десятків документів, які зробили атомну галузь пріоритетною в країні.
Андрій Сахаров
Розповідаючи про Героїв Соціалістичної Праці СРСР, потрібно обов’язково згадати академіка Сахарова. Він єдиний з тих, хто був тричі володарем цього звання, а потім позбавлений їх. Сахаров – великий вітчизняний фізик-теоретик, один із головних творців радянської водневої бомби.
Фактично працював над цим проектом з 1948 по 1968 роки, паралельно проводив унікальні для того часу дослідження по керованої термоядерної реакції.
При цьому не менш відомий академік Сахаров завдяки своїй правозахисній діяльності. Він автор проекту Конституції так званого Союзу Радянських республік Європи і Азії. За його правозахисну діяльність у 1975 році Нобелівський комітет присудив премію Сахарова світу.
У 1980 році влада порахували його діяльність антирадянської, вислали з Москви і позбавили всіх нагород. Разом зі своєю дружиною Цукрів жив у Нижньому Новгороді, поки Михайло Горбачов в 1986 році не дозволив йому повернутися з заслання.
Академіка не стало у 1989 році, він помер у віці 68 років.
Юхим Славський
Ще один керівник радянської атомної промисловості Юхим Славський отримав звання Героя Соцпраці в 1949, 1954 і 1962 роках.
Він брав участь у створенні атомної, а потім і водневої бомби. У середині 50-х був міністром машинобудування. Його заслуга – створення так званих атомних міст – Озерська в Челябінській області, Актау, Зеленогорска і Желєзногорська.
Саме ним було прийнято рішення про будівництво Сибірської АЕС, а на початку 60-х років він виступав на підтримку програми “мирних атомних вибухів”.
Помер у 1991 році, коли йому виповнилося 93 роки.
Андрій Туполєв
Андрій Туполєв отримував звання Героя Соцпраці в 1945, 1957 і 1972 роках. В першу чергу він відомий радянський авіаконструктор. Безпосередньо під його керівництвом були спроектовані кілька десятків різних типів літаків, 70 з яких в результаті були запущені в серійне виробництво.
Саме Андрію Туполєву належить заслуга по випуску знаменитих літаків Ту різних модифікацій, які досі успішно використовуються у вітчизняній цивільної та військової авіації.
Туполєв помер у 1972 році у віці 84 років.
Микола Головацький
Примітно, що багато нагород отримували не тільки фізики і авіаконструктори, але і передовики сільського господарства. Так, двічі Героєм Соціалістичної праці був голова колгоспу “40 років Жовтня”, який базувався в Панфиловском районі Алма-Атинської області, Микола Микитович Головацький.
Будучи родом з Волинської губернії, з міста Житомир, Казахстан Головацький пішов ще в кінці 30-х років. Спочатку йому довірили колгосп “Червоний Схід”, а в роки Великої Вітчизняної війни він керував підсобними господарствами.
Головою легендарного за радянськими мірками колгоспу “40 років Жовтня” Головацький став в 1950 році, пропрацював у ньому до 1992 року і тільки у віці 80 років пішов на спочинок.
Весь цей час колгосп входив в число передових, вигідно відрізняючись від багатьох інших господарств Радянського Союзу. У 1990 році про досягнення Головацького навіть був знятий документальний фільм під назвою “Спілка власників землі”.
Помер в 1996 році у віці 84 років.
Герої Радянського Союзу і Соцпраці
Відразу 11 людина в історії країни одночасно були героями Радянського Союзу та героями Соціалістичної праці. Серед них полководці, державні діячі, співробітники органів державної безпеки.
Це Леонід Брежнєв, Климент Ворошилов, Василь Головченко, Валентина Гризодубова, Петро Машеров, Йосип Сталін, Петро Трайнин, Іван Третяк, Дмитро Устинов, Микита Хрущов.
Окремої згадки заслуговує Кирило Орловський, ім’я якого не так відомо, як більшості перерахованих вище. Він працював в НКВС, був одним з ключових керівників партизанського руху в Білорусі.
При цьому не раз надихав письменників і режисерів на створення художніх творів. Так, саме Орловський є прототипом головного героя драми Олексій Салтикова “Голова”, що вийшов на екрани в 1964 році.
Імовірно, Орловський – прототип Роберта Джордана, головного героя роману Ернеста Хемінгуея “По кому дзвонить дзвін”. Відомо, що під час війни він не менше 70 разів нелегально переходив державний кордон і лінію фронту.
