Добровільна народна дружина
ДНД (Добровільна народна дружина) – це організація в СРСР, яка надавала допомогу правоохоронним органам держави до охорони порядку, державного кордону. Вона формувалася на рівні окремого підприємства, колгоспу, вулиці, села, домоуправління.
Дружини перебували в статусі самодіяльних громадських організацій. В їх завдання входило:
- Боротися зі злочинцями.
- Допомагати прикордонників в охороні держкордону.
- Попереджати і припиняти порушення громадського порядку.
- Проводити виховну роботу з населенням.
Добровільні дружини у своїй діяльності користувались допомогою таких структур, як держава, партійні, комсомольські і профспілкові організації.
Піонерська дружина
Піонерська дружина – це основний вид об’єднання дітей та підлітків, які були членами Всесоюзної піонерської організації. Цей термін увійшов у життя піонерів в 1942 році, будучи символом героїзму, проявленого учасниками бойових дружин 1905-1907 років. Піонерська дружина створювалася на базі:
- школи;
- дитячого будинку;
- інтернату;
- нахімовського училища;
- піонерського табору (в дні шкільних канікул).
Як правило, в ній поєднувалося кілька сотень піонерів. У 1971 році ці утворення в кількості 120 тисяч охоплювали 23 мільйони дітей. Вищим органом був піонерський збір. Для повсякденного управління обирався рада, він керував піонерами і октябрятами. Їм як у школі, так і за місцем проживання створювалися загони, гуртки, об’єднання за інтересами, спортивні секції.
Основне місце в структурі дружини займали загони, які об’єднували піонерів кожного класу і складалися з ланок. У дружини був свій стяг, загін – прапор. Піонерські загони діяли під керівництвом комсомолу, який здійснював тісний контакт з колективом педагогів і представниками громадськості.
Кращих піонерів, за рекомендацією ради дружини, брали в комсомол. Нею керував старший пионервожатый. Піонерські дружини об’єднувалися в районну, міську, на чолі яких були колективні органи керівництва, звані «Рада піонерської організації».
