Народні прикмети
Як вже згадувалося вище, в день літнього сонцестояння слов’яни шанували Купалу. З цим святом пов’язано величезна кількість прийме. Народ вважав, що хто не вийде на Купальню – той буде пень-колода, а хто вийде на Купальню – той буде бел-береза, “на Купала – сонце на зиму, а літо – на спеку” і т. д. У свята було декілька містечкових назв. Його величали Купала, Кресь, Колосок Іван-травник, Ярилин день, Купалье, Іван Колдунский, Свято любові і Сонця, Духів день, Свято роси та ін. Від усіх цих найменувань так і віє запашними травами, теплими ночами і язичницької романтикою. Літнє тепло приймалося як вищий дар небес. А слідом за ним повинен був послідувати багатий урожай, а значить – мир і достаток у сім’ї.
З приходом християнства
Після приходу на Русь православної релігії народні гуляння на Купалу не скасували. Просто тепер люди не співвідносили його з днем літнього сонцестояння. Яке свято без головного героя свята? І слов’яни поєднали його з днем поминання християнського святого – Іоанна Хрестителя. Свято перенесли на 24 червня. Все складалося як не можна краще. Однак за новим стилем Купала святкують вже 7 липня. А ця дата йде врозріз з настанням астрономічного сонячного рівнодення.
