Історія Палестини
Закінчення давніх часів і початок нашої ери було ознаменовано світанком і загарбницькими війнами Римської держави. Палестина, де знаходилися великі міста, була значно розвинена культура, землеробство і скотарство, стала бажаною для імперії територією. Єврейське населення зазнавало гоніння з Юдеї, і більшість втекли у Галілею.
У сьомому столітті Палестина була завойована арабами. Знаменний період єгипетського панування в Палестині. Саме тоді була успішно відбита атака татаро-монгол, що, безперечно, врятувало від знищення великі святині як мусульманського, так і християнського світу. Єгиптяни також звільнили ці землі від хрестоносців.
З початку 16 століття Палестина була частиною могутньої Османської імперії. Християни та іудеї не було вбито або забрано в рабство. Однак вони зазнавали значних утисків в релігійному і цивільному праві. Тому спроби євреїв здобути свободу не припинялися, хоча і успіху вони не приносили.
Єврейська Палестина
На заході Османської імперії серед євреїв все більшого поширення набуває новий політичний рух – сіонізм. Однією з цілей цього напряму було повернення євреїв на землі, де знаходилась Палестина. В якій країні на той момент перебувала більшість іудеїв, достеменно невідомо. Піддавалися гонінням протягом століть єврейський народ знайшов притулок в державах Близького Сходу та Європи. Відомо, що в 1936 році був утворений Всесвітній єврейський конгрес, до складу якого увійшли представники громад, які проживають у діаспорі, з 32 країн світу.
У 1922 році світове співтовариство, стурбоване сплесками антисемітизму, вручило Британії мандат на Палестину для забезпечення контролю над міграцією євреїв. Це викликало вельми негативний відгук у арабського населення.
Після Другої світової війни, коли населення Палестини на 33% складалося з євреїв, ООН прийняло рішення розділити територію на дві частини.
