«Буття визначає свідомість»: автор висловлювання

Ті, кого цікавить, хто сказав: “Буття визначає свідомість”, напевно не знайомі з філософією Карла Маркса – мабуть, одного з найбільш неоднозначних мислителів в історії людства. Про його розумінні буття, політики й філософії ми трохи розповімо в цій статті.

Мислення зазвичай ставиться до ідеї істоти, що усвідомлює саме себе. Подібною здатністю володіє лише людина. Тим не менш фраза “Буття визначає свідомість” прекрасно ілюструє філософські погляди самого Маркса, який вважав мислення вторинним по відношенню до матеріальної реальності.

Свідомість за Марксом

Для Маркса воно описує політичне почуття особистості людини. Тобто, буквально описує усвідомлення людиною політики і своєї ролі в ній. Для Маркса справжня мислення було пов’язано з розумінням своєї істинної позиції в історії. Якщо Гегель бачив Бога як основу людського розуму, то Маркс замінив його простий політичною економією.

У XX столітті багато громадські рухи та інтелектуали розвинули це марксистське розуміння розуму.

Хибне свідомість

На думку Маркса, мислення людини завжди було політичним, оскільки воно завжди було результатом політико-економічних обставин. Те, що людина думає про життя, влади і про себе, є продуктом ідеологічних сил.

На думку Маркса, ідеології пояснюють і виправдовують нинішній розподіл багатства і влади в суспільстві. В товариствах з нерівним розподілом соціальних благ ці нерівності представлені як прийнятні, доброчесні, неминучі і т. д. Таким чином, ідеології приводять людей до визнання статус-кво. Підлеглі люди вірять у своє підпорядкування: селяни беруть правильність існування аристократії, фабричні робітники погоджуються з світоглядом капіталістів, а споживачі не оскаржують владу корпорацій. Ця віра у власне підпорядкування, здійснюване через ідеологію, для Маркса є помилковим свідомістю.

Тобто умови нерівності створюють ідеології, які вводять людей в оману про їх справжні устремління, цінностях і цілях. Так, наприклад, Маркс вважав, що робітничий клас був обманутий націоналізмом, організованою релігією й іншими формами “опіуму для народу”. Ці ідеологічні конструкції заважають людям зрозуміти, що саме вони виробляють багатство, а значить, саме вони і заслуговують право ним володіти.