Державне бюджетне планування
Фінансове планування є вибір цілей по можливості їх досягнення з наявними ресурсами в залежності від внутрішніх та зовнішніх умов і узгодження потоків фінансів. Воно виражається в складанні і нагляд за виконанням планів формування витрат і доходів, що враховують фінансовий стан на поточний момент в грошовому вираженні.
Методи фінансового планування:
- Метод автоматизації є самим простим методом. Він використовується при дефіциті часу.
- Статистичний метод виходить з того, що складаються всі витрати за попередні роки і діляться на число попередніх періодів.
- Метод нульової бази. У цьому методі всі позиції повинні розраховуватися з самого створення. Даний спосіб демонструє фактичні потреби і пов’язує їх з можливостями.
Процес планування повинен відбуватися при використанні наступних принципів:
- Єдність. Фінансове планування повинно бути системним. Система означає існування взаємопов’язаних елементів і наявність єдиного вектора їх розвитку, спрямованого на загальні цілі.
- Гнучкість і багатоваріантність. Вона полягає у здатності змінювати свій напрям у зв’язку з виникненням нових обставин.
- Безперервність. Розроблені плани зобов’язані постійно приходити на зміну один одному.
- Участь. Процес планування зобов’язаний залучати всіх, кого воно зачіпає.
Види фінансового планування:
- Стратегічне. Воно відбувається в умовах відсутності конкретності і неповноти інформації. Процеси стратегічного фінансового планування важко піддаються аналізу. Багаторічний досвід довів низьку ефективність жорстких стратегічних планів. Розробка стратегії зменшує невизначеність при тактичному плануванні. Стратегічне планування поділяється на довгострокове (від десяти до п’ятнадцяти років), середньострокове (близько п’яти років), короткострокове (від двох до трьох років).
- Довгострокове.
- Короткострокове.
- Поточний або оперативний.
Бюджетне планування – це комплекс дій на всіх етапах процесу побудови бюджету для визначення об’ємних показників і способів їх створення. А також визначення напрямів застосування державних бюджетних ресурсів для забезпечення стабільного соціального та економічного суспільного розвитку. Держава застосовує бюджетне планування для забезпечення ефективної діяльності своєї бюджетної системи. Воно має ряд особливостей:
- Об’єктом державного бюджетного планування визнаються ресурси бюджету країни.
- Суб’єктами планування вважаються органи влади, управління федерального, регіонального та місцевого рівня.
- У процесі бюджетного планування повинні бути забезпечені необхідні економічні пропорції, згідно з прогнозами економічного і соціального розвитку країни.
- Відносини, що виникають у момент розподілу ВВП і пов’язані з формуванням і використанням державних ресурсів на всіх етапах відтворювальних процесів є предметом бюджетування.
- За допомогою бюджетного планування формується необхідна база фінансів, визначаються нормативи і конкретні механізми втілення в життя програм захисту населення в соціальній сфері.
- Бюджетування ґрунтується на фінансовій оцінці бюджету, що дозволяє визначати ефективні варіанти грошового забезпечення прогнозних показників соціального і економічного розвитку країни.
- Бюджетування є ефективним інструментом бюджетної політики країни.
Ефективне застосування бюджетування у суспільстві залежить від якості досягнення цілей і виконання завдань, що стоять перед ним на всіх етапах процесу бюджетування. Головними серед них визнаються:
- створення найголовніших пропорцій розвитку в економічній сфері на плановий період;
- визначення шляхів бюджетного забезпечення передбачуваного рівня соціального і економічного розвитку на основі грамотного застосування наявних у державі ресурсів;
- виявлення прихованих резервів у всіх галузях економіки і оперативного перерозподілу їх на виконання плану розвитку держави;
- встановлення грамотних форм мобілізації фінансових надходжень за джерелами та формування доходів бюджетів з урахуванням прихованих резервів їх збільшення;
- грамотне розподіл витрат бюджету держави між окремими ланками системи бюджетування та збалансування бюджетів найнижчого рівня.
Підсумковим результатом процесу бюджетування є сукупність рішень і показників бюджету у вигляді державного і загального бюджетів з посиланням на зміни, що відбулися, або очікувані в бюджетній сфері країни.
Під бюджетним прогнозуванням маються на увазі обґрунтовані на реальних розрахунках припущення про вектори розвитку бюджету, його можливі стани в майбутньому й інші шляхи і терміни досягнення цих етапів. Прогноз являє собою основу бюджетного планування і спирається на аналіз бюджету на поточний період часу і попередню динаміку.
Бюджетне прогнозування полягає в складанні прогнозу бюджетних доходів. При цьому вирішується наступна система завдань:
- Вимірювання обсягу матеріальних державних ресурсів у цілому.
- Визначення розміру прийнятного вилучення грошових ресурсів в державний дохід.
- Знаходження найбільш доцільних форм вилучення коштів у державну скарбницю.
- Дослідження всіх видів впливу через систему фіскального оподаткування на розвиток виробничої сфери.
- Визначення оптимальних пропорцій розподілу доходів між бюджетами різних рівнів.
Бюджетне планування в управлінні економікою країни має величезне значення.
