Держава Кот-Д’івуар раніше носила назву Берег Слонової Кістки. Вона була французькою колонією і тільки в 1960 році здобуло незалежність. На сьогодні це президентська республіка, яка відома добре розвинутим сільським господарством. А завдяки тропічного клімату і безлічі красивих місць, вона з кожним роком залучає все більше число туристів.
Кот-Д’івуар в доколоніальний період
Для початку варто розповісти, де знаходиться Берег Слонової Кістки. Ця країна розташована на території Західної Африки на Гвінейській узбережжі. Початок своєї історії вона бере в далекому I тисячолітті до нашої ери. В цей час її територія була заселена пигмеями, які займалися такими первісними промислами, як збиральництво і полювання.
Пізніше, приблизно в XI столітті, з північно-заходу сюди прийшли інші народи – сенуфо, яких у XV-XVI столітті витіснили племена манде. Вони ж через 2-3 сотні років стали творцями потужного торговельного держави, яке нарекли Конг.
Колоніальний період
З початку XV століття на територію Конга почали перебувати європейці. Це були вихідці з Данії, Португалії та Голландії. Вони скуповували у місцевого населення золото, слонову кістку і купували рабів.
Першими, хто оселився на узбережжі, стали французи. Висадка місіонерів сталася в 1637 році і була приречена – їх відразу ж знищили аборигени. Через 50 років французи знову зробили спробу заснувати тут поселення. В цей раз вони були добре озброєні. Трохи пізніше, у XVIII столітті, французькі місіонери вирішили розширити свої володіння, організувавши ще два житлових табору. Однак тривали вони протягом лише кількох років.
Чергова група вихідців із Франції прибула на Берег Слонової Кістки в 1842 році і звела на узбережжі форт Гран-Басам. А через чотири роки ними було встановлено протекторат над більшістю місцевих племен. Починаючи з 1887 року, французи поступово пакти укладали з аборигенами і вже через шість років встановили кордону з Золотим Берегом і з Ліберією. Держава отримала статус французької колонії в 1893 році, через пару років Берег Слонової Кістки був виділений як частина Французької Західної Африки, а 1946 року називався заморською територією Франції.
Оголошення незалежності
Берег Слонової Кістки став незалежною державою 7 серпня 1960 року на чолі з президентом Уфуе-Буаньї, який був лідером Демократичної партії. І саме вона була єдиним правлячим органом. Згідно з виданим законами, приватна власність ставала недоторканною, але країна при цьому так і залишалася придатком Франції.
Економіка держави на той час перебувала у відмінному стані, і темпи її зростання доходили до 11 % річних. В 1979 році з виробництва какао-бобів Берег Слонової Кістки визнали світовим лідером. Але своїм успіхом більшою мірою він був зобов’язаний великій кількості недорогої робочої сили, інвестицій, які надходили з-за кордону, і дуже вдалій кон’юнктурі.
Економічний спад
У зв’язку з падінням цін на какао і кави, яке сталося в 1980 році, економіка країни опинилася в досить жалюгідному стані. Плюс до всього, 1982-1983 рр. виявилися посушливими, що призвело до ще більш різкого спаду економіки та зростання зовнішнього боргу. Уфуе-Буаньї довелося піти на поступки: він узаконив ще кілька партій, які стали альтернативою тій, головою якої він був, і ініціював виборчий процес. У 1990 році його проголосили президентом.
На цій посаді Уфуе-Буаньї правил недовго – він помер через 3 роки. Потім його місце зайняв законний спадкоємець – Анрі Конан Бедьє. До кінця століття політична ситуація була дуже нестабільною, а так як до виборів в той час допускалися тільки івуарійці, етнічний розкол суспільства тільки погіршував становище справ.
Військові дії
Військовий переворот в країні відбувся в 1999 році. Його організатором став Роберт Гуйе, який провів чергові вибори вже в наступному році. Переможцем проголосили Лорана Гбагбо, який був лідером опозиції.
У 2002 році назрівала громадянська війна. Початок їй поклав військовий переворот, що стався 25 грудня цього ж року. Війна йшла між південною і північною частиною країни протягом кількох років. І незважаючи на те, що вже в 2003 році вдалося підписати угоду про припинення зіткнень, міцний світ став тільки навесні 2007 року.
Державна символіка
Прапором Берега Слонової Кістки, зараз Кот-Д’івуару, є прямокутне полотно з трьома однаковими за розміром вертикальними смугами: зліва – помаранчева, біла – в центрі і зелена – праворуч.
Герб з’явився в XVII столітті, і на ньому зображено символ країни – слон.
Походження назв
Узбережжя Гвінейської затоки раніше називали Золотим Берегом, Берегом Слонової Кістки і Невільничим Берегом. І кожна з цих назв мало своє значення.
Наприклад, Золотий Берег отримав своє ім’я в XV столітті. Його так охрестили мореплавці з Португалії, які здобували тут золото. У тому ж столітті з’явилося назву Берег Слонової Кістки. Чому так називається? У той час португальські купці купували тут у місцевого населення слонову кістку. У XVI-XVII століттях Невільничий Берег був одним з основних районів работоргівлі – саме звідси з території Африки вивозили невільників.
А про те, як називається Берег Слонової Кістки сьогодні, знають всі. У XVI столітті європейські промисловці нарекли його Кот-Д’івуар.
Місцева архітектура
Розібравшись, про що говорить назву Берег Слонової Кістки, варто перейти до архітектури республіки. Традиційні будинки місцевого населення мають різні архітектурні форми. Наприклад, в південній частині республіки розташовані дерев’яні будиночки квадратної або прямокутної форми з двосхилим дахом з пальмового листя. У центрі можна знайти прямокутні будинки з глини, часто з округлими кутами. Дах у них плоска, а зовнішні поверхні стін прикрашені геометричними візерунками із зображенням птахів, тварин або містичних істот. Основні кольори: чорний, жовтий і червоний. В інших кварталах стоять круглі або овальні житла з дахом у вигляді конуса з соломи.
Сьогодні територія раніше скромного Берега Слонової Кістки все більше стає схожою на сучасне місто. Тут з’являються розкішні готелі та великі супермаркети, збудовані з залізобетону і покриті широкими скляними полотнами.
Народний промисел і мистецтво
Кот-Д’івуар здатний запропонувати туристу безліч сувенірної продукції. Насамперед, це дерев’яні маски. Причому в різних народів вони мають свою оригінальну форму, деякі оснащені рухомий щелепою. Відображенням місцевої культури також є статуетки тварин, далеких предків і духів-покровителів. У продажу можна знайти і фігурки для дітей.
Місцеві жителі займаються плетінням кошиків. Матеріалом для них виступає рогожа з очерету, соломи або звичайної мотузки. Процвітає і гончарне ремесло – тут роблять різні предмети кухонного начиння і елементи для декорування інтер’єру. А ювеліри можуть запропонувати оригінальні прикраси з бронзи, міді і олова.
У країні добре розвивається виробництво батику, коли прямо на тканинах роблять дивовижні картини з рослинним візерунком або тваринами. До речі, вироби деяких народів сьогодні можна побачити у відомих світових музеях.
Берег Слонової Кістки славиться талановитими художниками, серед яких Каджо Ждеймс Хура. Він і інші майстри живопису (близько 40 осіб) в 1983 році прийняли участь у професійній виставці, організованій у Кот-Д’івуарі Національною асоціацією художників.
Найкращий час для поїздки в Кот-Д’івуар
Якщо ви бажаєте відвідати південь країни, то слід пам’ятати, що тут переважає вологий і спекотний тропічний клімат. Він характеризується сезонами дощів, на зміну яким приходить суха погода. У північній частині дощі закінчуються у вересні, а починаючи з жовтня і аж до самого травня, триває посуха.
Найбільш цікаво провести в Кот-Д’івуарі час можна взимку і навесні. Приміром, у лютому тут за традицією проходить Фестиваль масок – дуже популярний захід, який збирає величезні натовпи народу. У березні варто проїхати в Буаку, а у квітні – в Фете-дю-Дипри, де влаштовується дуже видовищне свято з обрядами, які допомагають вигнати злих духів.
Відпочинок на будь-який смак
Республіка Кот-Д’івуар, або Берег Слонової Кістки, – це дивовижне місце, в якому ви знайдете практично все: і пляжний відпочинок, і споглядання природної краси природи, і занурення в місцевий колорит, і огляд визначних пам’яток, і нестримну нічне життя, і галасливий ринок, і навіть казино.
Найбільш зручні пляжі знаходяться в районі Сасандра, де можна не тільки насолодитися прекрасним узбережжям і м’яким піском, але і зайнятися серфінгом. А в селах, розташованих неподалік, місцеві жителі пропонують туристам скуштувати справжнє пальмове вино і дізнатися все про побут африканських племен. Мандрівників навчать ловити рибу і прокатают на цій пирозі.
Якщо ви любите природу, тоді обов’язково відвідайте Парк-дю-Банко. Це справжні тропіки, які знаходяться в самому центрі динамічного мегаполісу. Такий контраст здивує будь-кого.
Увечері варто відправитися в Трейщвиль. Саме тут можна знайти відразу кілька модних нічних клубів і весело завершити свій день.
Національні парки
На південному заході країни знаходяться національні парки: Марахуз і Тан. Вони займають приблизно 3,6 тис. км2, і саме тут ви знайдете дивним чином зберігся природний ліс. Висота деяких дерев у ньому досягає 50-ти метрів. В силу свого віку вони мають масивні стволи і потужні кореневища. Це унікальне місце подарує вам незабутні враження: туристи знайдуть тут реліктову природу, довгі ліани і швидкі потоки природних вод. Але слід пам’ятати, що прогулянка по цьому чарівному ландшафту зажадає від мандрівника чимало зусиль, так як він розташований у зоні дощів, де завжди висока вологість. Тому краще приїхати сюди взимку – в посушливий період. А перед відвідуванням не забудьте взяти в Міністерстві Лісу Абіджана спеціальний дозвіл.
Найбільший національний парк розташований в західній частині – це Комоэ. Ви зможете побачити красивий гірський масив, бамбукові ліси, мальовничі водоспади і прослідкуйте за тим, як у природних умовах проживання поводяться тварини: пройшовши по звіриних стежках, турист дізнається, як стада в сезон посухи знаходять собі воду.
Кращі пам’ятки
У столиці Берега Слонової Кістки – місті Ямусукро знаходиться розкішна базиліка Нотр-Дам-де-ла-Пе. Вона являє собою точну копію римського Собору Св. Петра, і при цьому її розміри дещо більше. На її зведення Президентом країни були витрачені власні кошти, і результат виявився вражаючим. Колони храму покриті металевими барельєфами, на яких зображені сцени з життя Христа. На стінах різними фарбами відбивається сонячне світло, що проходить через вітражі, а сакральний комплекс прикрашений мармуром. Приїжджати сюди краще на Різдво, коли в базиліці збирається місцеве населення і звучить традиційна музика.
Ще одна визначна пам’ятка, що заслуговує особливої уваги, – Собор Св. Павла, покритий вишуканими фресками. Він виконаний в архітектурному модерні, а прямо перед ним розташована вежа у вигляді фігури самого святого в довгих шатах.
Найпопулярніші міста
Місцеве населення рекомендує туристам почати знайомство з Кот-д’івуаром з міста Абіджан. Він найбільший у країні та є важливим морським портом. Завдяки дивовижній красі його також називають Парижем Західної Африки. Витончений місто розташувався на чотирьох островах і має на своїй території шикарні будівлі, поряд з якими розпростерлися зелені парки і тропічні ліси. В центрі знаходиться Собор Сен-Пол Кафедрал. Він був зведений італійцями і освячений в 1985 році Папою Римським. Уваги також заслуговує готель Іворі – це найпопулярніша готель, яка є справжньою гордістю місцевих жителів. В Абіджані розташовані високі хмарочоси, тут прокладено прекрасні сучасні дороги з багаторівневими розв’язками, а також великі торгові центри, кафе і ресторани.
Другий унікальне місто – повна протилежність розкішному Абиджану. Це Корого, в якому проживають місцеві майстри, які займаються різьбленням по дереву. Саме в цьому місці ви зможете замовити собі унікальну маску, яка буде точним відображенням вашого характеру. Народні умільці запропонують вам на вибір кілька сортів деревини і, перш ніж почати роботу, спробують дізнатися, яка ви людина. У цьому місці мандрівник зможе познайомитися відразу з кількома громадами, кожна з яких змогла зберегти свою культурну спадщину. Але особливо цікаво буде поспостерігати за їх ритуальними обрядами.
Берег Слонової Кістки – це не тільки держава
Стара назва Кот-Д’івуару має відношення і до сучасної квітницької сфері. Так називається кімнатна рослина – Берег Слонової Кістки (Хоста). Опис його наступне. У центральній частині листя синювато-блакитні, а по краях проходить світла облямівка, немов пісок, розсипаний по узбережжю.
У посушливу погоду його листочки слід обприскувати з пульверизатора і час від часу протирати від пилу. Квітка Хоста Берег слонової Кістки невибагливий і добре росте у світлих приміщеннях. При такому догляді він розростеться пишним кущем і буде радувати око свого господаря тривалий час.
А натхненний цією дивовижною країною Жаколио Луї в 1989 році видав книгу під назвою “Берег чорного дерева і слонової кістки”. Це захоплююча розповідь про подорожі, в ході яких головний герой знаходить себе і трансформується як особистість. Твір просякнутий фарбами, кольорами та неймовірною енергетикою. З перших сторінок воно захоплює читача своїм сюжетом, який хочеться розплутати. А розв’язка при цьому виявляється геніальний і простий одночасно.
