Склад імперії
За підсумками конгресу державами-переможницями був проведений територіальний переділ, до Австрійської імперії приєднали два італійських регіону – Ломбардію і Венецію. Країна увійшла в Священний союз, що об’єднав німецькі держави. В цей союз входила тільки частина країни – сама Австрія, Богемія і деякі дрібні володіння Габсбургів.
Поза юрисдикції Німецького союзу залишалася значна частина території Австрійкою Імперії, в тому числі Галичина, Далмація, Венеція і Ломбардія і також Королівство Угорщина, яка, у свою чергу, включала Словаччину, Хорватію, частини територій сучасних України і Румунії.
Політичний устрій
Держава являло собою в плані політичного устрою конгломерат національних країн, об’єднаних лише правлячим монархом. Уряд країни вирішувала складне завдання щодо існування в одній державі представників найрізноманітніших народів. Національні проблеми залишалися невирішеними протягом усієї історії країни.
Австрійська імперія в XIX столітті була однією з найвпливовіших країн Європи. Вона стала найсильнішою державою Німецького союзу, в який входило 39 країн, і саме австрійський представник очолював Союзна рада. Політичний устрій, що склався в повоєнній Європі, в основі якого лежала ідея порядку і стабільності, стала називатися по імені австрійського канцлера системою Меттерніх.
