Агнозия – це порушення різних видів сприйняття (тактильного, слухового і зорового) при збереженні свідомості та чутливості. Даний стан відноситься до патологічних і виникає внаслідок пошкодження кори та підкіркових структур головного мозку.
Чому ж це відбувається? З чим пов’язане виникнення агнозії? Які існують види патології? Які симптоми вказують на її наявність? І найголовніше, як з нею боротися? Що ж, про це і багато чому іншому зараз і піде мова.
Причини
Патологічні зміни вторинних проекційно-асоціативних полів мозкової кори – ось що є фактором, що провокує агнозию. Причини, за якими вони відбуваються, виокремлюють в наступний перелік:
- Черепно-мозкова травма. Це основна причина агнозії. Розвивається патологія з-за механічного пошкодження вторинних зон кори, що стався у момент травми, а також через посттравматичних процесів (мікроциркулярного порушення, запалення, гематоми).
- Гострі порушення мозкового кровообігу. Говорячи простою мовою, нейрони вторинних полів в сегменті геморагічного або ішемічного інсульту гинуть. Це призводить до описаних вище змін.
- Ішемія мозку хронічного характеру. Так називається патологічний стан, що характеризується недостатністю кровопостачання, з-за якого в ЦНС відсутній нормальний обмін речовин. Недостатність прогресує, і в результаті це призводить до деменції – набутого недоумства.
- Пухлини головного мозку. Вони приводять до здавлення і подальшого руйнування нейронів.
- Енцефаліт (запалення мозку). Має поствакцинальної, бактеріальної, вірусної та паразитарну етіологію.
- Дегенеративні захворювання ЦНС. До таких належать хвороби Паркінсона, Піку, Шильдера, Альцгеймера.
Що можна сказати про патогенез агнозії? Це досить-таки складна і специфічна тема.
Висловлюючись простою мовою, що поступає в людський мозок інформація проходить три асоціативні поля. Перше її приймає. У другому вона аналізується і узагальнюється. У третьому синтезується.
Так ось, при агнозії у другому полі спостерігається дисфункція – розлад, з-за якого ця ланцюжок порушується. Саме з-за цього людина втрачає здатність сприймати цілісні образи і дізнаватися зовнішні подразники. Проте функція аналізаторів при цьому залишається непорушеною.
