Любов – найкращі ліки
Завдяки турботі рідних і кохання молодої людини, крок за кроком Олена поверталася до життя, заново вчилася говорити. Через два місяці після травми вона змогла зробити свій перший крок. І тут же в неї виникло бажання одягнути ковзани і вийти на лід. Але це робити не дозволяли лікарі. Навесні 1994 року Олена часто буває на ковзанці, але бажання почати тренування все більше зріло в її голові.
Через півроку Олена Бережна почала кататися, і поступово почалося відновлення всіх елементів фігурного катання. Партнером Олени тепер був Антон Сихарулідзе. Їх тренування на льоду спостерігали все. Це була красива, граціозна пара, від якої неможливо було відірвати очі. Незабаром пара почала вигравати чемпіонати країни, світу та Європи, а в 2002 році збулася найзаповітніша мрія Олени та Антона – стати олімпійськими чемпіонами. Вони взяли золото в Солт-Лейк-Сіті й пішли з улюбленого спорту.
Життя триває
Завершивши свою кар’єру у фігурному катанні, у кожного з фігуристів з’явився час для реалізації себе поза спорту. Перші чотири роки після відходу з 2002 по 2006, пара все ще продовжувала брати участь у професійних шоу фігуристів по містах США і Канади. Час, що залишився, пара вчилася жити без фігурного катання.
Антон зауважив, що життя фігуриста з самого дитинства була повністю віддана льоду. Тренування по два рази в день, змагання, ні відпусток, ні вихідних, ні вільного часу. У цій життя, після спортивної кар’єри, починаєш розкриватися, бачити свої інші сторони.
Олена Бережна зазначає, що на перехідному етапі, відходу зі спорту, потрібно влитися в життя, в якій до цього були одні валізи, переїзди, автобуси, літаки… Не було за роки тренувань і змагань відчуття власного будинку. Все було як-то побіжно. А їй дуже подобається її маленька затишна квартира, де можна з вікна спостерігати за життям міста.
